«Ґідеон-Фоллз» створений з художником Андреа Соррентіно, – для Леміра абсолютно новий жанр: горор.

Крістіан Голуб для Entertainment Weekly

«Ґідеон-Фоллз» розповідає одразу дві історії. Перша: про молодика, якого звати Нортон, він розвинув у собі параноїдальну одержимість збирати сміття, яке, на його переконання, пов’язане з легендарною з’явою, відомою як Чорний амбар. У той же час глядачі стежать за отцем Фредом, який прибув до містечка Ґідеон-Фоллз, яке й дало назву твору, щоб замінити недавно померлого священника. Там до Фреда теж доходять чутки про Чорний амбар. В класичному лемірівському стилі тут багато таємниць та цілі шматки сюжету приховані до пори до часу, але вже з першого випуску «Ґідеон-Фоллз» насичений відчуттям тривоги.

«Зв’язок між цими двома – одне з головних питань, яке буде розвивати сюжет, – каже Лемір. – Серед того, що мені подобається в цій історії – протиставлення того, що є крайніми протилежностями. Фредові за 60, він прожив повноцінне життя, але має, про що шкодувати, він загартований чолов'яга. Протиставте його Нортону, дуже молодому і наляканому світом довкола. Один з них перебуває в урбаністичному центрі місцевості, в той час як інший – серед буколічного сільського ландшафту. Такий контраст захопливий і посилює напругу. Те, що мені завжди подобалось в роботі з Андре: він бере теми або психологічний внутрішній світ цих персонажів і знаходить спосіб візуалізувати це».

Зі свого боку Соррентіно каже, що працює над розрізненням історій Нортона та Фреда, в той же час вплітаючи проблеми кожного з них в малюнок навколо.

«Місто темніше і жорсткіше, і має нести у собі нігілістичне відчуття втрати, тоді як Ґідеон-Фоллз, місце, куди прямує отець Фред, принаймні, в той час, спокійніше, – розповідає Соррентіно. – Ми маємо різні кольорові палітри для них, але я також намагався розрізняти їх за допомогою макетів та загальних підходів. З Нортоном більше експериментую, використовуючи незвичні макети, ближчі плани, певне спотворення і загалом більше руху «камери». З іншого боку, з отцем Фредом використовую більш кінематографічний підхід: довгі панелі, повільніший темп, частіший кут «людського ока», яскравіші і спокійніші плани».

Зараз чудовий час для жахастиків. «Пастка» Джордана Піла виграла кращий оригінальний сценарій на врученні премії «Оскар», і навіть була номінована на кращий фільм - тільки шостий фільм жахів, який коли-небудь потрапляв у цю категорію. На переможця кращого фільму Гіллєрмо дель Торо «Форма води» явно вплинули старі жахастики та давня любов Дель Торро до цього жанру кіновиробництва. У 2017 світ також побачив нову екранізацію «Воно» Стівена Кінга, яка стала найкасовішим фільмом жахів всіх часів.

«Здається, загалом у світі є моторошне перечуття, від якого важко втекти, – каже Лемір. – Я не хочу вдаватись в політику чи щось таке, але зараз стається багато страшних речей. Використання горору для того, щоб пропрацювати деякі з цих страхів та тривог може бути корисним і для творця, і так само для читачів. Смішно, можна подумати, що в темні часи людям не хочеться похмурої літератури, але здається, що інколи нам потрібні такі історії для того, щоб пропрацювати те, що відчуваємо».

Є так багато способів зробити історію страшною. «Пастці» вдається передати страхи через незвичну мову тіла, в той же час як вона покладається на монструозний вигляд Пітера Скрасґарда – клоуна, який їсть дітей. Чорний амбар «Гідеон-Фоллз» може викликати надприродний страх у процесі розвитку історії, але Соррентіно витворює страх відчутним на дотик у своєму малюнку.

«Божевілля справді важко зобразити на сторінках. Ти можеш аж надто піти в божевілля та зіпсувати читання коміксу, або бути надто традиційним та залишити читача розчарованим, – каже Соррентіно. – Мені доводилось працювати з цим невеличким простором між цими крайнощами, намагаючись зробити все можливе, щоб передати відчуття жаху і божевілля, і при цьому не надто чітко висловлюючись про це. Я багато грався з кутами та макетами. Для сцен Нортона зазвичай вибирав ближчі плани, менші панелі, намагаючись передати те відчуття клаустрофобії, яке відчуваєш, коли твій розум здатен зосередитись лише на своїй одержимості. Як і сама панель, це обмежує погляд Нортона на навколишній світ. Також я інколи використовував незвичайні макети в ключові моменти, щоб впустити читача у свідомість Нортона. Перше зображення Нортона, перевернутий портрет – те, що я хотів використати, щоб дати читачам чітке уявлення від самого початку, що є в цьому хлопці з маскою щось викривлене та божевільне».

І для тих, кому цікаво: так, Чорний амбар «Ґідеон-Фоллз» справді натхненний Чорною Ложею з «Твін Піксу». Довгоочікуваний третій сезон надихаючого серіалу Девіда Лінча та Марка Фроста навіть почав виходити в ефірі Showtime, коли Лемір писав «Ґідеон-Фоллз».

«Я був одержимий «Твін Піксом» з дитинства, – каже Лемір. – Це мене глибоко вразило, і відтоді це стало великою частиною мого творчого життя. Я це чудово усвідомлюю. І хотів написати щось, що було б таємницею сільського убивства, і це найкращий спосіб віддати чомусь належне – взяти це і надихнутись ним. Потім, коли я писав цю історію і хіт The Return, про який я мріяв упродовж двох десятиліть. «Чорний амбар» – щось потойбічне, що є у маленькому містечку, тож ви можете провести власну паралель. Але з Ложею вони все ж не перетнуться».

Джерело: Entertainment Weekly
 

">

Джефф Лемір про «Ґідеон-Фоллз»: горор-комікс, натхненний «Твін Піксом»

31.05.2021

8 хв. на читання

Комікси

Новини й новинки

Як один із найпродуктивніших авторів коміксів, Джефф Лемір працював у багатьох жанрах. Створював супергеройське, наукову-фантастику, цілий комікс про хлопчика-оленя, який бреде через постапокаліптичний пустир. Але найновіший комікс «Ґідеон-Фоллз» створений з художником Андреа Соррентіно, – для Леміра абсолютно новий жанр: горор.

Крістіан Голуб для Entertainment Weekly

«Ґідеон-Фоллз» розповідає одразу дві історії. Перша: про молодика, якого звати Нортон, він розвинув у собі параноїдальну одержимість збирати сміття, яке, на його переконання, пов’язане з легендарною з’явою, відомою як Чорний амбар. У той же час глядачі стежать за отцем Фредом, який прибув до містечка Ґідеон-Фоллз, яке й дало назву твору, щоб замінити недавно померлого священника. Там до Фреда теж доходять чутки про Чорний амбар. В класичному лемірівському стилі тут багато таємниць та цілі шматки сюжету приховані до пори до часу, але вже з першого випуску «Ґідеон-Фоллз» насичений відчуттям тривоги.

«Зв’язок між цими двома – одне з головних питань, яке буде розвивати сюжет, – каже Лемір. – Серед того, що мені подобається в цій історії – протиставлення того, що є крайніми протилежностями. Фредові за 60, він прожив повноцінне життя, але має, про що шкодувати, він загартований чолов'яга. Протиставте його Нортону, дуже молодому і наляканому світом довкола. Один з них перебуває в урбаністичному центрі місцевості, в той час як інший – серед буколічного сільського ландшафту. Такий контраст захопливий і посилює напругу. Те, що мені завжди подобалось в роботі з Андре: він бере теми або психологічний внутрішній світ цих персонажів і знаходить спосіб візуалізувати це».

Зі свого боку Соррентіно каже, що працює над розрізненням історій Нортона та Фреда, в той же час вплітаючи проблеми кожного з них в малюнок навколо.

«Місто темніше і жорсткіше, і має нести у собі нігілістичне відчуття втрати, тоді як Ґідеон-Фоллз, місце, куди прямує отець Фред, принаймні, в той час, спокійніше, – розповідає Соррентіно. – Ми маємо різні кольорові палітри для них, але я також намагався розрізняти їх за допомогою макетів та загальних підходів. З Нортоном більше експериментую, використовуючи незвичні макети, ближчі плани, певне спотворення і загалом більше руху «камери». З іншого боку, з отцем Фредом використовую більш кінематографічний підхід: довгі панелі, повільніший темп, частіший кут «людського ока», яскравіші і спокійніші плани».

Зараз чудовий час для жахастиків. «Пастка» Джордана Піла виграла кращий оригінальний сценарій на врученні премії «Оскар», і навіть була номінована на кращий фільм - тільки шостий фільм жахів, який коли-небудь потрапляв у цю категорію. На переможця кращого фільму Гіллєрмо дель Торо «Форма води» явно вплинули старі жахастики та давня любов Дель Торро до цього жанру кіновиробництва. У 2017 світ також побачив нову екранізацію «Воно» Стівена Кінга, яка стала найкасовішим фільмом жахів всіх часів.

«Здається, загалом у світі є моторошне перечуття, від якого важко втекти, – каже Лемір. – Я не хочу вдаватись в політику чи щось таке, але зараз стається багато страшних речей. Використання горору для того, щоб пропрацювати деякі з цих страхів та тривог може бути корисним і для творця, і так само для читачів. Смішно, можна подумати, що в темні часи людям не хочеться похмурої літератури, але здається, що інколи нам потрібні такі історії для того, щоб пропрацювати те, що відчуваємо».

Є так багато способів зробити історію страшною. «Пастці» вдається передати страхи через незвичну мову тіла, в той же час як вона покладається на монструозний вигляд Пітера Скрасґарда – клоуна, який їсть дітей. Чорний амбар «Гідеон-Фоллз» може викликати надприродний страх у процесі розвитку історії, але Соррентіно витворює страх відчутним на дотик у своєму малюнку.

«Божевілля справді важко зобразити на сторінках. Ти можеш аж надто піти в божевілля та зіпсувати читання коміксу, або бути надто традиційним та залишити читача розчарованим, – каже Соррентіно. – Мені доводилось працювати з цим невеличким простором між цими крайнощами, намагаючись зробити все можливе, щоб передати відчуття жаху і божевілля, і при цьому не надто чітко висловлюючись про це. Я багато грався з кутами та макетами. Для сцен Нортона зазвичай вибирав ближчі плани, менші панелі, намагаючись передати те відчуття клаустрофобії, яке відчуваєш, коли твій розум здатен зосередитись лише на своїй одержимості. Як і сама панель, це обмежує погляд Нортона на навколишній світ. Також я інколи використовував незвичайні макети в ключові моменти, щоб впустити читача у свідомість Нортона. Перше зображення Нортона, перевернутий портрет – те, що я хотів використати, щоб дати читачам чітке уявлення від самого початку, що є в цьому хлопці з маскою щось викривлене та божевільне».

І для тих, кому цікаво: так, Чорний амбар «Ґідеон-Фоллз» справді натхненний Чорною Ложею з «Твін Піксу». Довгоочікуваний третій сезон надихаючого серіалу Девіда Лінча та Марка Фроста навіть почав виходити в ефірі Showtime, коли Лемір писав «Ґідеон-Фоллз».

«Я був одержимий «Твін Піксом» з дитинства, – каже Лемір. – Це мене глибоко вразило, і відтоді це стало великою частиною мого творчого життя. Я це чудово усвідомлюю. І хотів написати щось, що було б таємницею сільського убивства, і це найкращий спосіб віддати чомусь належне – взяти це і надихнутись ним. Потім, коли я писав цю історію і хіт The Return, про який я мріяв упродовж двох десятиліть. «Чорний амбар» – щось потойбічне, що є у маленькому містечку, тож ви можете провести власну паралель. Але з Ложею вони все ж не перетнуться».

Джерело: Entertainment Weekly