Дженні Колґан «Маленька книгарня щастя»

«Книги втішали її, коли їй було сумно, крали самотність, вони були її друзями. Вони зцілювали їй серце, коли воно розбивалося, вселяли надію, коли вона падала духом».
Дженні Колґан «Маленька книгарня щастя»

У житті кожної людини є книжки: в одних більше, в інших – менше. Хтось читає для задоволення, хтось намагається зрозуміти світ чи навпаки втекти від реальності. Історії – чарівні, викликають у нас емоції: одні плачуть, інші сміються, але ніхто не залишається байдужим після того, як перегортає останню сторінку книги.

«Маленька книгарня щастя» – якраз це доводить. Книжка про книги, про любов до них, про людей, які не можуть без них жити. І в той же час історія про зміни і можливості, які ми часто не використовуємо через свій страх.

Що ми знаємо про авторку?
«Маленька книгарня щастя» – не перший роман авторки. Дебютувала вона у 2000 році «Весіллям Аманди». Відтоді Дженні Колґан написала більше двадцяти книжок. У 2013 році авторка отримала премію «Романтичний роман року», а в 2018 році стала лауреаткою премії «Комедійний роман року».

За жанром «Маленьку книгарню щастя» можна визначити як роман про кохання, легку прозу, сучасну літературу. Написаний у 2016 році, українською мовою вийшов наприкінці 2020 рокуу видавництві «Рідна мова». Сама історія читається легко, вона повітряна та проста, читається на одному подиху.

«Маленька книгарня щастя» змушує замислитися: «Чи подобається мені те життя, яке я маю?», «Чи готова/ий я до змін?», «Що можу зробити просто зараз?» або «Що заважає мені втілити мрію у життя?» У своїй історії Дженні Колґан порушила низку важливих соціальних проблем. Серед них:
– зменшення кількості людей, які читають книги;
– вимирання бібліотек;
– життя інтровертів у світі екстравертів;
– проблеми переїздів та інші.  
У той же час – це легка художня література, яка дозволяє розслабитися та насолоджуватись читанням.

Бібліотекарка без бібліотеки
На початку книжки авторка розповідає про те, що Ніна Редмонд втрачає роботу в бібліотеці, адже вони вже не потрібні. Змінюються часи, й люди потребують медіапростору, фахівців, які не просто радять, яка книжка підійде найкраще, а вміють налаштувати комп’ютер, подати каву, виконати забаганки людей, які приходять до таких центрів не задля книжок, а задля розваг. Кількість читачів стрімко зменшується, а паперові книжки втрачають популярність, адже читати можна просто зі смартфонів. Тож бібліотеки в кожному містечку тепер не потрібні, достатньо великого медійного простору.

Ніна до такого не готова. Вона – бібліотекарка. Їй подобається добирати книжки для людей, працювати з ними, читати, читати, читати… Вона інтровертка, яка не хоче зайвий раз спілкуватися з людьми. Тому нова вакансія, яку пропонують, викликає в неї жах. Замість того, щоб просто виконувати свою роботу, шукати книжки для людей, Ніна має пройти тренінг з роботи в команді, й тільки після цього її, з малою ймовірністю, візьмуть на роботу в новому центрі. Дівчина все-таки наважується пройти тренінг, де зізнається всім і собі насамперед, про те, що завжди мріяла мати власну книгарню. Так зароджується ідея створити книгарню на колесах у старому фургоні.

Звучить ідеально: мандрувати цілими днями маленькими містечками та селами Шотландії у машині, яка вщерть наповнена книжками. Продавати їх іншим, шукати найкращу пропозицію, задовольняти смаки покупців та бачити очі, що горять після читання історії. Та не все так просто. Ніна зіштовхується з величезною кількістю проблем. Вона має розібратися із тим, як перевезти книжки, де брати гроші на нові історії, як знайти нормальне житло, та куди поїхати? Адже чи потрібна така бібліотека у великому місті, де Ніна жила раніше? Навряд. Тож дівчині доведеться не тільки покинути стабільну роботу й почати свою ризиковану справу, але й переїхати в нове місце.

Еволюція героїні
Попри всі проблеми якимось дивом головна героїня не здається, а починає діяти. І з цього моменту починаються її пригоди. Разом із Ніною читач змінюється, спостерігає за ростом персонажа. До речі, одне з кращого в цій історії, – це розвиток головної героїні. На початку авторка показує нам стовідсоткового інтроверта, книжкового черв’яка, яка не може уявити свого життя без книжок. Уже в кінці Ніна геть інша людина – вона не тільки ризикує та починає справу всього свого життя, але й відчуває насолоду від спілкування з іншими та пізнання реального життя.
Є тут і романтична лінія. Ніна як книголюбка щира, ніжна душа. Вона шукає собі такого ж романтичного обранця, як і сама. Але хіба такі бувають? Виявляється, що так. Хоч і не всі та не завжди. Історія кохання у книзі мила та зворушлива, хоч і не зовсім щаслива інколи. Обійдемось без спойлерів.  

Нові рідні місця
Важливе місце в цій історії відіграє Шотландія. Саме тут розгортаються основні події. Авторка детально описує краєвиди, традиції та місцевий люд. Хочеться все кинути та майнути туди. Відчуття свободи, впевненості в собі та можливість дихати на повні груди – такою видається Шотландія і для головної героїні Ніни. І для такої історії це місце є одним із кращих фонів.

«Над пагорбами йшов дощ, поливаючи чиюсь ниву, і довкола нього розходилось сизе марево. Вечоріло, й різнобарвні поля вдалині осявала тоненька рожева смужка на обрії. Щоразу, підіймаючись на пагорб Кіррін, Ніна бачила довкола бачила золоті поля рапсу, що аж очі вбирали на тлі блакитного неба», «Стоячи на вершині пагорба, дівчина озирала довкілля. Краєвид лежав, мов на долоні. Сіруватими плямами відділялися сусідські села зі старовинними кам’яними будиночками, а просто перед нею розкинулась зелено-жовто-брунатна долина, яка тягнулась аж до моря з білими баранцями піни» – ось так авторка описує Шотландію в своєму романі й ці краєвиди закохують у себе не тільки головну героїню, але й читача.

Дженні Колґан і сама народилась у Шотландії в 1972 році. Мабуть, тому їй вдалось так легко вписати свою історію в це неймовірне місце. Вона часто переїжджала та пожила в Америці, Англії, Нідерландах, Франції тощо, тому ця книжка також і про те, як з переїздом починати все з початку, а також про те, як місце, де ми живемо, може впливати на нас. У новій місцині Ніна змінюється, відкриває себе та людей з іншого боку. Ці зміни на краще.

Книжки в «Маленькій книгарні щастя»

Під час викладу історії у книзі час від часу згадуються інші твори, адже головна героїня обожнює читати. І це додає роману об’ємності, створює відчуття правдивості, авторка й сама любить книжки, вона читає їх постійно. Зокрема, згадано такі історії: «Гордість і упередження», «Грозовий перевал», «50 відтінків сірого», «Ніж, якого не відпустиш», «Гаррі Поттер», «Хроніки Нарнії» та інші. Якби авторка не згадувала про інші твори, то в читача складалось би враження, що історія пуста, а головна героїня зовсім не бібліотекарка. Такі натяки, які гармонійно вписуються в діалоги, думки Ніни, показують її справжню, а не вигадану любов до літератури.  

Історія написана легко, атмосферно. Прочитати її можна за день-два, попри те, що кількість сторінок – 344 сторінки. Однак для книголюба невеликим мінусом може стати кінцівка – із чудової книжки про любов до читання вона перетворилась на історію кохання. Потім Ніна вже не думає про свій бізнес, про роботу чи про книги, її думки заповнені коханням, яке раптово зі сторінок її улюблених романів перейшло у реальне життя. І це чудово, але трохи відхиляється від ідеї, з якою починалась ця книжка.

Авторка: Світлана Небилиця