«А якщо ангели схожі на людей?»: рецензія на «Сіяч вітру» Майї Лідії Коссаковської

«Справедливість як тростинка в руках Ясності.  Він гне її, як хоче, і переплітає, відповідно до своєї волі»
«Сіяч вітру», Майя Лідія Коссаковська

А що як ангели такі ж, як люди? Мають свої проблеми, вміють радіти та сумувати, борються за свою країну, плетуть інтриги, відпочивають на Землі з келихом чогось міцного, сваряться та закохуються. Та є між людьми та неземними істотами й відмінність: ангели мають відповідати за людей та володіють великою силою, аби захищати не тільки свій світ, але й земний.
Одного разу Господь кудись зникає і тепер ангелам доводиться самим керувати Королівством, а на додачу до політичних перипетій та громадянських воєн – ще й справджується пророцтво про Сіяча Вітру – протилежності Ясності, АнтиТворця, який може знищити весь Всесвіт. Ангелам доведеться або рятуватися від Тіні, або програти й втратити все, що вони мають.

Як не загубися в іменах та подіях?
Це фентезі-історія, яка базується на релігійній основі. Авторка для написання книжки використовувала чимало першоджерел. Та, окрім імен ангелів, книга не перенасичена біблійними мотивами й термінами, тому читати її просто та цікаво.
В анотації йдеться про пророцтво та Сіяча Вітру, хоча цим подіям приділено лише декілька останніх розділів – власне сама війна. І фінальна битва пройшла швидко. Героїв у книзі багато і до них просто нереально звикнути. А до цього всього в них ще й імена схожі, наприклад, Рафаїл та Разиїл. Також у книзі Майя Лідія Коссаковська часто використовує описові форми, аби назвати героїв. Так Гавриїла вона може називати і Джибриїл, і Архангел Видінь, і просто архангел. Те саме стосується й інших героїв. Тому на початку може бути складно «влитися» в історію і почати сприймати її по-справжньому. У зверненні до читачів авторка пише, що «Сіяч вітру» – це її перший роман і водночас він завершує «ангельську» серію з кільканадцяти опублікованих оповідань. Можливо, саме те, що цей роман зібрав у собі всіх героїв інших розповідей, він дещо громіздким.
Крім того, оповідь часто переривається, і читач від одного персонажа стрибає до іншого, тим самим тільки збиваючись з ритму. Інтриги, домовленості, таємниці та хитромудрі плани, але поки прочитаєш про одне, про друге вже забуваєш. На початку історії не зовсім зрозуміло, що відбувається, то про одних героїв розказують, то про інші події та інтриги, аж поки ближче до середини книги все не зливається в одну оповідку й перед читачем розкривається цікавий фентезійний світ про ангелів.

Чому треба починати читати з глосарію?
Авторка постаралась, коли описувала його. Тут є Королівство – держава, світ, у якому живуть всі ангели. Воно поділене на Сім Небес. Є Глибини – або Безодня, це Пекло з його сімома колами, де править Люцифер та живуть скинуті ангели й демони. Цікавим місцем є Лімб. Так авторка називає нічию землю, що оточує прикордонну зону між Королівством та Глибинами. Якщо вас так само налякали ці незрозумілі терміни, купа імен – не переймайтеся, в кінці книги є глосарій, який виручить читачів, не дуже обізнаних в темі релігії. Раджу почитати його перед тим, як розгорнете саму історію. Глосарій дає певне розуміння структури, які герої, що вміють робити, де відбуваються основні події й вам буде набагато легше читати книгу.
Головний герой Даймон Фрей, як на мене, розкритий не до кінця. Він – Ангел Меча, Абаддон, Руйнівник старого ладу. Вельми харизматичний персонаж, на якого всі покладають надії, але він губиться поміж багатьох інших героїв, навіть звичайного солдата Дроґа. Даймон за каноном високий, красивий та хоробрий ангел, який готовий кров пролити за своє Королівство. Він мучиться, страждає, помирає та воскресає, але все одно не покладає зброї й чесно виконує волю Ясності. Звісно, такий герой причарує читачів. Однак він видається якимось не справжнім та трохи шаблонним. Можливо, проблема в тому, що в книзі справді багато героїв й авторка дала кожному з них трішки показати себе. На мою думку, персонаж, від якого залежить доля Всесвіту мав би бути центральним і його потрібно було розкрити більше.

На війні без кохання не можна
Є у книжці і любовна лінія. Даймон та Хія мають такі почуття, що готові загинути заради одне одного. Але коли вони почали розвиватися? Герої познайомились, після цього в них уже безмежне кохання з'явилось, хоч в романі не описано, як і коли, я взагалі не помітила між ними хімії. Розумію, що це не любовний роман, але все ж цього не вистачило. Навіщо тоді взагалі вводить цю лінію, якщо не давати їй розвиватися. На фоні епічного фентезі могла б розгорнутись чудова любовна драма, але вона не була вдало запущена й так само не знайшла свого закінчення.

Нетипове фентезі про цікавий світ
Натомість тут хороша фентезі-історія, цікавий світ. Класно почитати про ангелів та про те, як вони живуть, керують своїм Королівством і ще й за людьми наглядають. Мені сподобалось, що це нетипова історія. Зараз є чимало фентезі-книжок про різних міфічних істот та про людей, але чи так багато непоганих історій про ангелів, Господа, демонів та про АнтиТворця? Мені здається, що ні. Саме в цьому родзинка цієї книжки. Вона захоплює, адже розкриває читачам таємницю про те, який рай та яке пекло.

«Сіяч вітру» входить до комплекту з шести книжок серії «Сузір’я світів» на сайті видавництва «Рідна мова». Авторка також до цього писала фантастичне оповідання «Муха», а також про світ Королівства розповідала в оповіданні «Сіль на небесних пасовиськах», українською ці історії видані поки що не були. Наразі про Королівство, яке створила Майя Лідія Коссаковська, розповідає цикл книжок, який, крім «Сіяча вітру» складається також із двотомного «Женця бурі», тритомних «Брам Ясності» та збірки оповідань «Небесні жорна». Кожна з цих історій самостійна та розкриває Королівство з нового боку.

Авторка фото та тексту: Світлана Небилиця @books_passion__