«Будинок мрії, який обернувся на жахіття» – рецензія на «Поворот ключа» Рут Веа
28.10.2021
7 хв. на читання
Рецензії та огляди
Майстриня напружених детективів
Рут Веа – авторка психологічних детективів та трилерів, від яких у жилах кров холоне. Будьте певні, не всі жахи можуть так напружувати й лякати, як історії цієї письменниці. Книги Рут Веа перекладено понад 40 мовами світу й визнано бестселерами за версіями Sunday Times і New York Times, а три твори вже екранізовано. Сьогодні поговоримо про незвичайну історію в жанрі психологічного детективу – «Поворот ключа».
«Розумний дім», який перетворився на жахіття
Мені завжди подобались технології. Люблю оновлення на телефонах та в застосунках, обожнюю роботів-пилосмоків та інші пристрої. А словосполучення «розумний будинок» звучить прогресивно та ніби підштовхує до думки, що жити в такому домі буде зручно і комфортно. Але після цієї історії я вже побоюсь новітніх винаходів.
Головна героїня Ровен пройшла співбесіду й буде працювати нянею у Гетербрей-Хаус – «розумному будинку», повністю облаштованому новітніми технологіями, які голосовими командами вмикають світло, музику чи кавомашину, яка вранці приготує чашку гарячого напою, регулюють опалення. Але не все так добре, як може здатися на перший погляд. Діти, за якими має наглядати Ровен, її не люблять, будинок ніби живе своїм життям: вночі чути якісь кроки, світло саме вмикається/вимикається, може несподівано гучно залунати музика, а залишивши двері зачиненими, потім знаходиш їх відчиненими. Та найгірше те, що всі ці жахіття закінчуються смертю дитини і звинувачують у цьому, звісно, няню Ровен.
Історія оповідає про короткий період з життя головної героїні в домі та жахіття, які її оточували. Авторка дає читачеві можливість подумати: тут справді коїться щось містичне, адже, як сказала середня дитина Медді: «привидам це не сподобається», а чи це просто витівки якоїсь психічно хворої людини? Ось один із уривків, в якому вдало описано, яку напругу доводилось витримувати Ровен, живучи в «розумному будинку»:
«Освітлення було увімкнене, геть усе, палало так яскраво, що аж очі вилазили. У кімнаті стояла страшенна холоднеча. Але рев – біс би його, цей рев! Гриміла музика, принаймні, так мені здалося».
Коли ось так вночі прокидаєшся від того, що в будинку хаос, який не можна зупинити, стає якось моторошно. Ще й над спальнею Ровен хтось ходить, принаймні кожної ночі вона чує ритмічні звуки: рип…рип…рип.
Незвичайний формат детективу
Я звикла до традиційних детективів. Є злочин, є детектив та/або його помічники, слідчі й зловмисник. Тут усе не так. Ця книжка починається з листа Ровен до адвоката, якого вона просить розібратися у справі й довести, що не винна. Слідчі їй не вірять. Нам не показують, як вони визначили, що Ровен та, хто винен у злочині. Від самого початку читач опиняється перед фактом: сталася якась трагедія і в ній звинувачують ось цю людину, але що вона зробила й чи справді винна, як до цього дійшли? Невідомо. Натомість авторка показує все очима Ровен. Завдяки листові, дівчина може розповісти правду – і вона це робить.
Найголовніший тут лист від няні, яку й звинувачують у тому, що сталося. Він найдовший – практично вся книга. Також у кінці є ще кілька листів, які проллють світло на історію і поставлять всі крапки на і. Попри те, що вся книга практично суцільний лист – вона динамічна. Тут немає довгих монологів-сповідей. Ровен у листі розкриває болючу правду, знімає всі прикраси та маски. Ми бачимо все її очима, тому, звісно, читач розуміє: ця жінка винною бути не може, але хто ж тоді? Я до кінця не знала.
Не нова історія
Ідея книжки, як на мене, не зовсім нова. Мотив схожий на «Джейн Ейр», де головна героїня теж влаштовується в таємничий маєток нянею і з’ясовує таємниці будинку. Дещо нагадує і «Книгаренька щастя на березі» Дженні Колґан: Зої влаштовується нянею в дім, де декілька дітей, що одразу її незлюбили, а до цього позбулись попередніх няньок. Є там і привиди.
Та звісно, ідея – це одне, а втілення – зовсім інше. Бо в цих книжок воно різне. «Поворот ключа» – перш за все психологічний детектив, який може затягнути вас із головою. Якщо вам подобається тема дивних маєтків із темними історіями, нянь та неслухняних дітей – зверніть увагу і на роман Рут Веа.
Шокуючий фінал
Особисто мене фінал шокував. Я не очікувала, що все буде саме так. По-перше, звикла до героїв. Коли спостерігала за ними щодня, поки Ровен була нянею, вони стали для мене рідними. Цьому сприяв опис рутинних справ та детальна увага Ровен до дрібничок, які могли б не зацікавити слідчих. По-друге, зовсім не очікувала того, хто ж виявиться зловмисником.
Коли дізналась правду, навіть засумувала, адже трохи менше брехні та впевненості в своїх діях могли б цьому запобігти. Це справді психологічний роман, а особливо це відчутно, коли закінчуєш книжку, а емоції все одно не відпускають. Авторка уміє тримати напругу, при цьому до кінця вона тільки наростає. Ось один із уривків книги, який це демонструє:
«Прокинулась посеред ночі від дивного відчуття, що щось не так. Серце калатало в грудях, я лежала й міркувала, що ж могло мене розбудити. Не пам’ятала, що мені снилося, – лише раптове повернення до свідомості. За хвилину почувся шум. Кроки. Рип…рип…рип… повільні й виважені, наче хтось ходив дерев’яною підлогою…»
Нагадаю, що у видавництві «Рідна мова» також вийшла друком «Смерть місис Вестивей» – ще один вартий уваги детектив Рут Веа.
Авторка фото та тексту: Світлана Небилиця @books_passion__