Добрі уроки Астрід Ліндґрен: книжкова серія від «Рідної мови»

Кожна книжка Астрід Ліндґрен — цілий світ. І цими дивовижними світами — такими різними, дивовижними й водночас рідними та впізнаваними — захоплюється вже не одне покоління дітей. Саме тому казкові історії цієї письменниці нагадують справжній місточок між поколіннями, який завдяки новим виданням і перевиданням, як-от цілій серії книжок від видавництва «Рідна мова» не втрачає своєї міцності та актуальності.

Завжди чути дитину, бачити світ з позиції дитини, бути на боці дитини – це три невеличкі правила, яким свідомо чи несвідомо слідувала Астрід Ліндґрен. Три невеличкі секрети, які зробили її казки такими важливими та знаковими не лише для мільйонів читачів в усьому світі, а й для усієї дитячої літератури та навіть педагогіки.

У казках Астрід Ліндґрен складно знайти відверті повчання, однозначні відповіді та що вже там казати про менторський тон. Не драма ж саме її ім’ям названо одну з найпрестижніших премій у всесвіті дитячої літератури. Голос цієї письменниці – це не голос дорослої, яка намагається навчити чогось малих читачів, це голос мудрої бунтівниці й захисниці усього безпосереднього, щирого та наївного. Кожна її історія – це завжди боротьба з стереотипами, боротьба з упередженнями й закостенілими догмами дорослого світу. І водночас у всіх її казках безліч важливих життєвих уроків. Уроків, які допомагають дітям збагнути, що таке «добро», а що таке «зло», не поділяючи світ на чорне та біле.

Можливо, саме це – на додачу до вміння вибудовувати справді захопливі сюжети та створювати цікавих персонажів – і зробило Астрід Ліндґрен такою відомою. Втім, імена вигаданих нею героїв, таких як Карлсон, Піппі Довгапанчоха, Еміль, цілком можливо, стали навіть відомішими за саму письменницю. Але цими кількома персонажами її художній світ не обмежується. «Міо, мій Міо», «Роня, дочка розбійника», «Детектив Блюмквіст здобуває славу», «Детектив Блюмквіст ризикує», «Брати Лев’яче Серце», «Мадікен», «Мадікен і Манюня», «Ми на острові Сальткрока», «Расмус-бродяга», «Книжка про Лотту з Бешкетної вулиці»  – саме ці трошки менш відомі, але не менш чарівні історії Астрід Ліндґрен з’явилася нещодавно у видавництві «Рідна мова».

Рекомендований вік: 6+
Замовити комплект із десяти книжок на сайті видавництва

Кожна з книжок тішить гарним перекладом Галини Кирпи або Ольги Сенюк та ілюстраціями Тетяни Філотової, Тетяна Барінової, Наталії Демидової, Олександра Гапея, Ксенії Шафрановської, Володимира Анікіна та інших. Проте найдивовижніше в усіх цих книжках – самі історії. Разом із творами Валько, Памели Треверс, Кейт ДіКамілло та Льюїса Керрола книжки Астрід Ліндґрен вмістилися в серії «Невигадані історії про доброту». І, власне, саме неймовірною добротою всі вони об’єднані: як на рівні ставлення авторки до своїх маленьких героїв, так і на рівні сюжетів та головних «уроків», які можна знайти в цих історіях.

Любити просто так, а не за щось

Найважливіший урок від Астрід Ліндґрен спрямований не стільки на дітей, скільки на дорослих. Адже кожен її текст переконує: якою б не була дитина, її потрібно любити.  Не за те, що вона виконала домашнє завдання, не за те, що поскладала іграшки або навчилася гарно співати.

Насправді майже всі тексти Астрід Ліндґрен розповідають про світ практично без дорослих. Її головні герої завжди діти, а дорослі ж лишаються здебільшого на далекому фоні – або як другорядні персонажі, або ж як комічні лиходії. Світ Ліндґрен – це світ дітей. Але дуже часто ці діти страшенно самотні, як-от дев’ятирічний Буссе, головний герой казкової повісті «Міо, мій Міо» або малий Расмус із «Расмуса-бродяги».

Певна річ, що сироти – герої багатьох дитячих книжок. Але на відміну від багатьох письменників, Астрід Ліндґрен не винагороджує їх щаслими фіналом за гарну поведінку, добрі вчинки абощо. Вона рятує їх від самотнсоті й обдаровує любов’ю задарма. Бо любов не потрібно заслуговувати. Так, малюк Буссе опиняється в Країні Далекій, де виявляється, що його тато – король, а сам Буссе — справжній принц, Міо. Саме це й дарує хлопчику сили, впевненість та можливість бути хорошою людиною, навіть коли йому загрожує небезпека і доводиться битися з підступним лицарем Като, він знаходить у собі сили подолати будь-який страх й будь-які перепони. Бо він уже не самітний. Бо його люблять. Бо справжня любов – безцінна.

Ніколи не вдаватися до насильства

У 1978 році, коли письменниці вручали Премію миру німецької книготоргівлі, вона виступила з промовою «Ні – насильству!». Ця промова спричинила справжній переворот у всій педагогічній системі Європи, а вже за рік на розгляд ООН був висунутий проєкт Конвенції про права дитини. Проте значно більший переворот у світі спричинили саме її тексти, у яких немає навіть натяку на насильство. У казках Астрід Ліндґрен немає ні помсти, ні покарань.

Лотта з «Книжки про Лотту з Бешкетної вулиці» — найменша донечка в родині Німанів і водночас – найбільша бешкетниця. Чого тільки не приходить на думку втнути цій малій розбишаці! Вона може вибігти на дощ, щоб краще рости, може розпустити тітоньці Берґ недоплетеного светра, може перетворити рожеву ганчір’яну свинку на ведмедика Бурмила, може безстрашно податися з дому (щоправда, зовсім недалечко)… Але, як і більшість дітей, вона Все це робить без злого умислу, з дитячою безпосередністю, допитливістю та наївністю. Можливо, саме тому бешкетники Астрід Ліндґрен не отримують на горіхи за свої витівки. Бо для дитини бешкетувати – це нормально.

Ба навіть із найзапеклішими ворогами герої шведської письменниці зрештою знаходять спільну мову. Найпотужніша зброя, яку в історіях Астрід Ліндґрен використовують проти будь-якого зла, це чуйність і доброта.

Досягати свого, навіть якщо ти дівчинка (бо ж дівчата можуть усе!)

Пеппі – одна з небагатьох героїнь класичної дитячої літератури, яка надихнула не одне покоління дівчат у всьому світі. Але крім Пеппі в Астрід Ліндґрен є безліч інших персонажок, які переконують читачів у тому, що дівчата справді можуть усе. Однією з таких потужних героїнь є донька розбійника Роня. Роня – хоробра, активна та незалежна, вона швидко плаває, спритно бігає та просто обожнює досліджувати ліс, у якому народилася та живе. Її надзвичайно мудра мати з дитинства привчала в усьому покладатися насамперед на себе, не очікувати на принців і водночас – лишатися доброю та чуйною.

Цінувати в людині насамперед особистість

Кожна історія, яку розповіла Астрід Ліндґрен, переконує читачів, що в людині потрібно цінувати те, ким вона є. Не зважати на одяг, соціальний статус, стать, колір шкіри, бо найважливіше – те, що в серці. Сприймати інших як рівних, не оцінювати, а поважати. В художньому світі цієї шведської письменниці кожному та кожній дають другий шанс, бо бути добрими можуть усі. Звісно, що не всі герої це розуміють, тому часом дітям у повістях Ліндґрен доводиться вчити дорослих. Так, маленька Роня, яка потоваришує з сином найзатятішого ворога свого батька, муситиме разом із Бірком вчити батьків розумітися та миритися одне з одним.

Ніколи не забувати мріяти та пізнавати цей світ

Маленькі герої й героїні Астрід Ліндґрен ніколи не нудьгують, бо навіть коли реальний світ не тішить пригодами, їх завжди можна вигадати. Так, головний герой повістей «Детектив Блюмквіст здобуває славу» та «Детектив Блюмквіст ризикує» Калле живе в маленькому спокійному містечку, де найстрашніший злочин — коли п’яничка Фредрік цупить із церковної скарбнички жменьку монет, але хлопчик не облишає мрії  про кар’єру знаменитого детектива, про те, як ловитиме злочинців і розплутуватиме найкарколомніші справи. Зрештою хлопчині доводиться і справді розплутувати дуже навіть справжні таємниці та секрети. Адже якщо не опускати рук і не припиняти пошуків, завжди знайдеш те, що шукаєш.

Адже велетенський світ можна знайти навіть на невеличкому острові Сальткрока, де разом із 7-річним Пелле, мудрою 6-річною Чорвен і наївною 5-річною Стіною – героями повісті «Ми на острові Сальткрока», читачі зможуть насолодитися справжніми пригодами.

Завжди підтримувати одне одного

Герої Астрід Ліндгрен часто опиняються у скруті, але ніколи не забувають підтримувати одне одного й ділитися. Маленька бешкетлива Лотта ділиться улюбленими млинцями з братиком і сестричкою, а Мадікен, який присвячено дві книжки «Мадікен і Манюня» і «Мадікен», завжди готова пожертвувати собою і своїми розвагами заради мрії свого друга або ж сусідки.

Саме для того, щоби допомогти іншим, герої Астрід Ліндґрен долають власні страхи. І навіть у найсумніших історіях шведської казкарки, як-от у повісті «Брати Лев’яче Серце», це щире бажання допомагати одне одному дарує надію та не дає засумувати. І саме через те, що герої Астрід Ліндґрен у будь-якій ситуації лишають чуйними та співчутливими, після чорних смуг у їхніх життях обов’язково знову з’являється сонце.

Джерело: Букмоль