«Найгірше, що я можу для тебе зробити, – це допомогти».
«Свекруха», Саллі Гепворт

Кожна жінка, виходячи заміж, мріє про хорошу свекруху, яка стане, якщо й не другою матір’ю, то, принаймні, доброю подругою. Та цього не сталось із героїнею роману Саллі Гепворт – Люсі. Її стосунки із свекрухою Діаною не склались з самого початку. І скільки б невістка не старалась, свекруха залишалась холодною та байдужою. Аж поки одного дня її не знайшли мертвою: при тому незрозуміло, вбили її чи вона вчинила самогубство сама.

«Свекруха» – п’ята книга австралійської письменниці Саллі Гепворт. У своїх творах авторка досліджує питання непростих родинних стосунків. І ця книжка не стала виключенням.

Саме тому я оцінила цю історію не як детектив, а як круту сімейну драму. Книга про трьох різних жінок, про їхнє непросте життя, проблеми, вибори, які їм доводиться робити.

Діана – жінка у віці, жінка «старої школи», мудра, впевнена в собі, успішна та добра. Як на мене, то ця історія саме про неї. Інші персонажі – другорядні й через стосунки з ними авторка розкриває Діану.

«Найгірше, що я можу для тебе зробити, – це допомогти»,

– ці слова стали її життєвим кредо. Їх вона не змогла забути, і ними керувалась повсякчас, навіть виховуючи рідних дітей. Люсі – та сама невістка, яка завжди мріяла про чудову свекруху, яка б замінила їй матір. Але не склалось, як гадалось. Нетті – донька Діани. Теж має свої проблеми, які доводять її до божевілля, до залежності, до неправильних вчинків.

Кожній жінці доводиться боротися з собою, долати труднощі, жити таким життям, яке вони можуть для себе влаштувати. Кожна з них пройшла свою боротьбу й зуміла стати тим, ким є зараз. І ці шляхи, звісно, були непрості й позначились на характерах та вчинках героїв.
У книжці дві сюжетні лінії. Детективна: Діану знаходять мертвою і незрозуміло, чи вбили її, чи то вона вчинила самогубство. Родинна – сімейна драма між Діаною та Люсі, між Діаною та дітьми. І друга лінія мені сподобалась більше. Чесно кажучи, детективна тут швидше як фон і для легкого підігріву інтересу. Більшу увагу авторка звернула на людей та їхні вчинки, характери, мотиви. У цій книзі разом поєднано ненависть та любов, добро та зло, любов до життя та безвихідь, ніжність та холодність. Кожна з героїнь мені чимось відгукнулась, зуміла зачепити. За ними я не просто спостерігала, а співпереживала.

Історія написана в не хронологічному порядку. Тут стрибки з майбутнього в минуле, з минулого в ще глибше минуле. Розділи чергуються і написані то від імені Люсі, то від імені Діани, то з погляду Нетті. Так ми бачимо історію під різними кутами, дізнаємось почуття кожної героїні, ще глибше розуміємо їхні вчинки.

Крім того, у цій книзі не так важливі подробиці та деталі. Це література не з тих, де автори дбають про те, аби читач відразу зрозумів, у якій країні живуть герої, що вони їдять на сніданок та одяг якого бренду купують. Ця історія більше заглиблена в переживання героїв, у їхній внутрішній світ. Тому здається, ніби читач потрапляє в маленький, закритий світ, в якому живуть персонажі книжки «Свекруха».

Авторка порушила низку важливих тем, але найголовніша тут, звісно, – стосунки між батьками та дітьми, стосунки в родині, якщо говорити точніше.

Мені було сумно за Діану. Її героїня дуже відгукнулась. Певно, тому й залишився такий післясмак туги, адже не вийшло запобігти найгіршому. Книжка написана легко. Стиль авторки чудовий. У мене було не так багато часу на читання, а так можна було б прочитати історію за пів дня. Захопливо, адже все таке життєве.

Однозначно раджу її прочитати.

Авторка: Світлана Небилиця @books_passion__