Сесілія Ахерн: Ніхто не думає, як ви. Щойно це зрозумієте, ви – вже унікальні

Свою першу книжку ірландська письменниця Сесілія Ахерн опублікувала у 21 рік. «P.S. Я кохаю тебе» одразу стала хітом, зокрема у США, Великій Британії і Німеччині. Такий успіх допоміг авторці не лише потужно розпочати свою кар’єру, а успішно й стабільно її продовжувати. Майже щороку письменниця публікує по одному роману. Наразі її остання видана книжка – Postscript, що є продовженням дебютного роману. Читомо розпитало Сесілію, як їй вдалося так органічно розвинути історію з перервою у 15 років та чим жертвує письменниця заради такого щільного, але водночас продуктивного графіка. 

— У вас є 17 опублікованих книжок. Щороку нова книжка. Це неймовірно! Поділіться, будь ласка, секретами вашої продуктивності та креативності з нашими читачами.

— Я переконана, що мій найбільший мотиватор – це пристрасть до того, що я роблю. Я обожнюю писати, я люблю розказувати історії, створювати персонажів та вибудовувати реальність для них. Мені подобається мріяти, розрізняти історії у своїй уяві, а потім записувати їх, щоб загубитися у створеній мною реальності. Водночас я дуже дисциплінована і вмію фокусуватися, тож коли розпочинаю щось, то обов’язково мушу завершити, це дуже допомагає мені у роботі! 

— Чи у вас є чіткий розклад, який ви не дозволяєте собі порушувати? Чим ви жертвуєте, щоб отримати такі результати?

— Так, дисципліна для мене дуже важлива. Я починаю писати книжку у січні, щоб у травні завершити. Влітку я її редагую, а восени вже публікую. Це щільний розклад, але він допомагає мені не відтерміновувати дедлайни. Найчастіше мені доводиться жертвувати своїм соціальним життям. 

— Як пандемія вплинула на вашу роботу?

— Я маю трьох дітей, до травня я була у декреті, тож не відчула дуже великого тиску під час локдауну. Крім того, займалася домашнім навчанням зі своїми дітьми. Мій  новий роман «Ластовиння» (Freckles – англ.) я мала опублікувати цього року, але ми перенесли його на наступний рік.

Проте найважливіше, що ми всі здорові та у безпеці. Мені пощастило, що я працюю вдома. До того ж я звикла бути наодинці та на «самоізоляції». Водночас я дуже співчуваю всім, чиє життя перевернулося догори-дриґом, хто загинув та мусив закрити свою справу. Це неймовірний стрес для багатьох людей.  

— Хто має нагоду першими прочитати ваші романи?

— Мої агенти – Тереза Парк та Абігайль Кунз. Проте я дуже багато розмовляю зі своїм чоловіком про історії, над якими працюю. Це допомагає озвучити їх, надати їм ваги. 

— Як ви вже знаєте, ваш бестселер «P.S. Я кохаю тебе» нещодавно був опублікований в українському перекладі разом із Postscript, його продовженням. Голлі, головна героїня, сильно змінилася за ці шість років, що минули з того часу, як вона прочитала останній лист Джеррі. Знесилена своїм горем, Голлі готова підтримати інших людей, які потребують її допомоги. Чому ви вирішили продовжити цю історію після 15 років з того часу, як роман вперше з’явився на поличках книгарень по всьому світу? Через комерційний успіх вашого дебютного роману «P.S. Я кохаю тебе»? Можливо, через ваших шанувальників, котрі не могли дочекатися продовження цієї історії?

— Я завжди говорила, що ніколи не працюватиму над продовженням цього роману. Перш за все, тому що мені здавалося, що це був ідеальний кінець історії Голлі у  «P.S. Я кохаю тебе». Довгі роки я не бачила, як могла би вона могла інакше розвинутися. По-друге, роман мав надзвичайний успіх, я мала побоювання, що продовження могло би бути не таким добрим, як перша книжка. По-третє, коли я працюю над новою історією, то я кидаю виклик сама собі. Для мене важливо розвивати нові всесвіти й різних персонажів. 

У 2012 році мені спало на думку розповісти історію від імені тих, хто знає, що вони смертельно хворі, це був ідеальний час, щоб повернутися до Голлі. 

Зрештою ця книжка виявилася найскладнішою, яку я коли-небудь писала. Окрім перерви довжиною у 15 років, цю книжку полюбило дуже багато людей, тож мені справді довелося дуже добре попрацювати над її продовженням. 

Спочатку я написала вступний розділ, щоб зрозуміти, чи я зможу відчути зв’язок з цією історією. Я заплакала майже видразу, тож зрозуміла, що це правильне рішення. Працювати над продовженням історії Голлі, переглядати її стосунки з Джеррі та іншими героями книжки, для мене було суцільним задоволенням. 

— Як ви зрозуміли, що ви готові продовжити й зануритися в історію після 15-річної перерви?

— Мені довелося зробити справжнє дослідження про «P.S. Я кохаю тебе»! Це була моя дебютна книжка, я пройшла величезний шлях з того часу, тож мала переглянути цю історію, зрозуміти, що мені вдалося «виростити» за ці роки та що з цього я можу використати для написання Postscript.

Я хотіла зберегти атмосферу та настрій «P.S. Я кохаю тебе», проте розвинути цю історію мала та письменниця, якою я є зараз. Щоб знайти цей баланс, мені довелося добряче попрацювати, 

— Чи ви хочете, щоб Postscript також екранізували? Перший фільм був дуже успішним, чи можливо зняти його успішне продовження після 13 років з часів прем’єри? Чи це буде окрема історія?

— Я маю хороші новини: Postscript  екранізують. Та ж команда, яка працювала  над  «P.S. Я кохаю тебе», буде адаптувати продовження. Гіларі Свенк, яка зіграла Голлі, дуже зраділа продовженню історії, вона суттєво підтримувала мене у цьому! На щастя, можемо порадіти, що продовження буде й у кінематографі! 

— Як ви реагуєте на критику ваших романів? Чи ви відстежуєте рецензії і відгуки критиків та читачів?

— Коли я лише починала, було багато критики у мій бік. Я була молодою авторкою, якій вдавалося укладати успішні видавничі угоди, тож це приваблювало увагу. Я думаю, що з роками я довела свою цінність як письменниці, продовжуючи досліджувати різні історії й розвиваючи свій власний стиль. Я думаю, що наразі це визнали не лише мої читачі, а й критики. 

— Поговорімо про вашу підліткову дилогію, яка стала світовим бестселером. Обидва романи – «Таврована» та «Ідеальна» були перекладені українською мовою та опубліковані видавництвом «Рідна мова». Написавши першу частину, ви надіслали її багатьом видавцям у різних країнах під чоловічим псевдонімом Іден Келлі. Чому ви вирішили зробити саме так? І чому змінили жанр, в якому зазвичай працюєте?

— Кожний мій роман – різний, мої читачі знають це. Люди, які асоціюють мене з  «P.S. Я кохаю тебе» роблять неправильне припущення, що я авторка художніх романтичних романів, тож обидві книжки мали би бути природним результатом моєї творчості.

 

Саме тому я використала псевдонім, оскільки хотіла отримати чесну думку видавців, щоб їхні оцінки про роман не були заплямовані їхніми думками про мене незалежно від того, яким є мій письменницький успіх у тій чи іншій країні.

Я дуже люблю читати підліткову прозу розвивати ці історії, такі собі тихі трилери із чітким моральним компасом, мені дуже сподобалося працювати над ними. 

— Що би ви порадили авторам, які лише починають свою письменницьку кар’єру?

— Знайдіть свій стиль і пишіть у ньому.

Ніхто не думає, як ви. Щойно це зрозумієте, ви – вже унікальні Пишіть про те, що торкає вас, що надає вам впевненості!

Не забувайте про сфокусованість, дисципліну, будьте креативними, вирізняйтеся з-поміж інших та просто отримуйте задоволення від процесу!

— Найбільш успішні фільми та серіали засновано на книжках. Власне, ваша творчість є доказом цього. Чи ви думаєте під час написання нової історії про її можливу екранізацію? Чи це впливає на розвиток подій у книжці?

— Ні, я не думаю про свої книжки як про фільми, коли пишу. Проте події завжди розгортаються у моїй уяві, я дивлюся на них. Я маю кінематографічний спосіб письма, можливо, тому мої історії так подобаються продюсерам. Мене захоплює писати сценарії та розробляти ідеї для телебачення, але коли я пишу роман – то я розглядаю його лише як роман.  

— Над чим ви працюєте нині?

— Мій останній роман називається «Ластовиння», він про молоду дівчину, яка одного разу почула фразу: «Ти – це середнє арифметичне 5-ти людей з твого найближчого оточення», тож вона озирається, щоб побачити, ким є ці п’ять людей. Вона вирішує почати все спочатку, щоб зробити усвідомлений вибір особистостей, які впливають на її життя. І у такий спосіб скерувати своє життя у те русло, яке допоможе їй стати тією людиною, якою вона завжди мріяла бути.

Джерело: Читомо