«Симон» Наріне Абґарян – історія чотирьох кохань та одного похорону

У видавництві «Рідна мова» вийшов друком найновіший роман Наріне Абґарян «Симон» (2020).

Проза Наріне Абґарян – легка і водночас тягуча, пронизлива та щира. Письменниця подумки повертається до рідного Нагірного Карабаху, відтворюючи у «Симоні» колоритні характери рідного народу, який любить і за яким сумує. Містечко Берд вирує через місцевого донжуана.

«Симон» – історія життя та смерті, адже починається все з похорону літнього майстра Симона, куди, крім його дружини, приходять і чотири його коханки. За життя чоловік був відомим ловеласом. Здавалось би, скандал, сварки не оминути, але Наріне Абґарян вдається розповісти зворушливу історію, написати своєрідний реквієм чоловіку, в якому було стільки любові, що вистачило на всіх. 

«В Аїнанц Меланії помер чоловік. Навряд чи можна сказати, що його смерть стала для людей несподіванкою, адже Симону було далеко за сімдесят, а точніше — без одного року вісімдесят. Але засмутилися всі — чоловік Меланії був душею товариства й загальним улюбленцем. Жив він широко й нестримно, у витратах себе не обмежував, їв, наче востаннє, пив так, ніби завтра затвердять сухий закон і надалі за спиртне передбачатиметься смертна кара. Тому снідав Симон вином (для бадьорості), обідав тутовою горілкою (від печії), вечеряв деренівкою (аби міцно спалося). Попри те що в Берді панували пуританські звичаї, він не позбавляв себе нагоди скочити в гречку. Любив жінок — самозабутньо й на знос, зачаровувався знаскоку, ревнував і боготворив, під завісу стосунків обов’язково дарував якусь недорогу, але гарну прикрасу.
«Розлучатися треба так, аби, перестрівши тебе на вулиці, баба не пропалила плювком!» — повчав він друзів. Друзі жартували і, натякаючи на його велелюбність, дражнили джантльменом, від слова «джан» — душа моя».

Засуджувати невірного Симона не вийде, адже з кожним новим витком сюжет, читач відчуватиме все більшу симпатію до цього персонажа, який приходив в життя своїх коханих саме тоді, коли його найбільше потребували. 

«Симон» – роман, напоєний вільним вітром з гір та леготом морського бризу, хоч до моря далеко. Цей символ розкриється для кожного читача по-своєму.