Астрід Ліндґрен «Книжка про Лотту з Бешкетної вулиці» 
Віталіна Макарик @vityska_vv:

Серед яскравих персонажів Астрід Ліндгрен є чимало жвавих, наділених неприборканою фантазією і жагою до пригод пустотливих дітлахів, і з-поміж них найсильніше в моє серце запала Лотта – та, що з Бешкетної вулиці. Вона не має друга, що живе на даху, не носить на руках коняку і не водиться з розбійниками. Загалом це абсолютно звичайна дівчинка, яка зачаровує своєю безпосередністю.
А ще це маленьке дівчисько вміє дати жару дорослим! Вона невгамовна, емоційна, вперта, а коли чимось незадоволена, то дуже кумедно лається – «щоб тебе фараон брикнув!». Вона не відступає від свого, і якщо вже постановила собі піти з дому – то візьме й піде. Ну й що, що до сусідів – ті не зможуть встояти перед цим янголям, яке заявляє, що відтепер житиме у них. Лотта – це ота внутрішня дитина, яка живе в кожному з дорослих і інколи змушує нас тупати ногою, вперто копилити губу і робити якісь не дуже раціональні, але такі бажані нашому серцю речі.

Астрід Ліндґрен «Роня, дочка розбійника»
Юлія Росоха @roxolania.books:

Кожна книжка Астрід Ліндґрен – окремий світ. Якісь історії максимально наближені до реального життя, в інші авторка вплітає елементи фентезі і надзвичайних пригод. Але найцікавіше те, що в кожній з них дитина впізнає себе, свої переживання і страхи, радощі і мрії. Однією з найулюбленіших наших героїнь стала Роня – не по роках смілива і розумна дівчинка, для якої важлива любов і дружба.
Роня – дочка ватажка розбійників Матіса, яка народилася під час страшної грози в неприступній фортеці. В ту ніч блискавка влучила в одну із башт замку, через що той розколовся навпіл. Звичайно, що всі відразу зрозуміла – з'явилася на світ незвичайна дитина. І лише згодом стає відомо, що в цю ж ніч народився син іншого розбійника, з яким ватага Матіса ворогували кілька поколінь підряд. Хлопця назвали Бірком і їм, разом з Ронею, судилося змінити світ їхніх батьків.
Ліндґрен збагачує світ Роні різноманітними фентезійними істотами, які живуть у навколишніх лісах. Серед них є небезпечні і шкідливі, тож дівчинка неодноразово потрапляє в складні ситуації. Проте сама повість сповнена світла і любові, та й написана вона прекрасною багатою мовою. Читати цю книжку – одне задоволення.
А ще Роня змушена рано стикнутися з жорстоким світом дорослих, де дві банди розбійників постійно ворогують між собою. Вона випадково познайомилася з Бірком і діти стають не просто друзями – вони немов кровні брат і сестра, які готові йти на складні випробування. Вони так часто рятують один одного від смерті, що їхній зв'язок перетворюється у щось більше, ніж просто дружба.
Ліндґрен особливо тут акцентує на взаємовідносинах між батьками і дітьми, між різними поколіннями. Діти запеклих ворогів випадково познайомилися, проте їх об'єднувала любов до лісу і всіх, хто там проживає, а ще жоден із них не хотів в майбутньому бути розбійником.
Роня спершу намагається не йти проти традицій, але обставини складаються інакше і вони з Бірком змушені втекти до печери в лісі і прожити там тривалий період. Звичайно, що на них чекає багато небезпечних пригод, непорозумінь і навіть сварок, проте справжня дружба переживе і не таке. А ще ця історія про необхідність вміти слухати і чути один одного, що актуально в будь-які часи.
Пригодницька історія, сповнена фентезійних істот, небезпеки і справжнього добра – мікс, який дитина сприйняла із непідробним захватом. А мені ця книжка сподобалася тим, що дозволила обговорити з дитиною безліч цікавих питань – що робити, якщо батьки з тобою не згодні? чи потрібно тікати з дому, як це зробили Роня з Бірком? чому співпраця і намагання зрозуміти один одного – це завжди найкращий варіант?
Моїй донечці сподобалася історія про сильну і сміливу дівчинку, яка готова змінювати світ навколо. Хіба ж не прекрасний приклад для сучасних дівчаток? Саме тому любимо Роню і впевнена, що ще повернемося до її історії обов'язково.

Астрід Ліндґрен «Брати Лев’яче Серце»
Тетяна Голота @knyzhkovemore:

Як пощастило, що можна читати книжки Астрід Ліндґрен українською у чудовому перекладі Ольги Сенюк та Галини Кирпи. Книжки схожі на несподівані подарунки. З кожною новою сторінкою приходить розуміння, що Астрід надзвичайно талановита, тонко відчуває дитячі серця. Її історії наділені своїм особливим спектром емоцій, їх можна безпомилково впізнати. Вони трішки сумні, часто дуже веселі, чуттєві, проймають до глибини душі, описують дитинство з особливим трепетом. Дуже складно обрати улюбленого персонажа, бо кожна книжка – це унікальна атмосфера, завжди незвичайні пригоди та реалістично-вигадливі історії, то наче легкий літній вітерець, то наче рясна злива з емоцій і сліз.
Мою донечку вже три роки постіль захоплює образ Пеппі Довгапанчохи, і я навіть здогадуюся чому. Уже тричі читала цю книжку і безліч разів слухала її. За таким захопленням так цікаво спостерігати. А мені все ж хочеться виділити книжку «Брати Лев’яче Серце». Перші 20 сторінок я проплакала. Я думала, що потім вже буде легше, але я навіть уявити не могла, як сильно мене зачепить закінчення. Це історія про двох братів Карла та Юнатана Левів, про їхню віддасть одне одному і безмежну любов, про мужність і відвагу, про вічну боротьбу добра і зла. З книжкою приходить усвідомлення, що боротися за те, в що віриш і за тих, кого любиш, потрібно вічно – у цьому світі, у Нанґіялі чи Нанґілімі. А ще старший брат так ніжно називав свого меншенького братика Хрущиком...От згадую, а сльози очі вже на мокрому місці. Книжки Астрід читаються серцем.

Астрід Ліндґрен «Усе про Карлсона, що живе на даху»  
Юлія Дутка @tar_el

Коли я була мала, але вже добре читала, Астрід Ліндґрен була моєю улюбленою письменницею. Постійно тягала її книжки з бібліотеки, деякі третьому колу. Томики були добряче потріпані, але це не псувало читання. Пам'ятаю, що «Пеппі Довгапанчоху» було складно застати, як і «Малого і Карлсона».  От він і став моїм улюбленим, хоча мені подобався не так Карлсон з його пропелером і креативними ідеями, як Малий, він же Сванте, –  чемний, вихований хлопчик, на якого батьки не мають часу, а старші брат з сестрою не звертають уваги. Тоді я розуміла його самотність, зараз розумію, як він потрапив під вплив самозакоханого летючого коротуна. Ця книжка не тільки про дружбу й довіру, вона і про небезпеку, яку таять у собі такі зв'язки. Тому добре дивіться, хто є авторитетами для ваших дітей.
У Швеції Карлсона вважають ще тим шкідником (дивно, що діти бачать в ньому позитивного персонажа, коли озираєшся на цей текст дорослим оком), але охоче водять екскурсії дахами і навіть показують його, так би мовити, оселю. Ця книжка мала на мене несподіваний вплив, з нею я полюбила Стокгольм, якого ніколи не бачила, але так хотіла. І, думаю, саме тому вибрала це місто для першої самостійної мандрівки, а потім завітала ще раз (і хотілось би ще не раз, адже там так красиво!). Тому що над ним було так класно пролітати разом з Карлсоном.

Астрід Ліндґрен «Пеппі Довгапанчоха»
Анастасія Нікуліна @innspirit:

В дитинстві Пеппі була для мене символом свободи: бо робила все, що захоче. На її фоні чемні дітки, уроки, правила, послух – все здавалося шалено нудним. Пеппі асоціювалась з почуттям гумору, дивацтвом, смугастими шкарпетками, горою млинців і пригодами. А ще – з тим, як круто пишатись тим, що тобі подобається, хай навіть усім іншим воно видається цілковитою фігнею. А воно твоє. І це вже круто. І ти крутий!
Пеппі народилась з історій, які авторка розповідала власній доньці перед сном. Тому й сама героїня вийшла ще тою фантазеркою. З нею ніколи не нудно, але якщо копнути глибше – уже зараз, дорослою, ти починаєш розкладати це жваве дівчисько на гостросоціальні теми. Тому хочеться терміново вимкнути мозок і дозволити їй залишитись там, у дитинстві. Бо Пеппі ще треба з купою дітлахів подружитися і влізти у гору чудернацьких пригод. І це у неї виходить краще за все!

">

Улюблені герої книжок Астрід Ліндґрен. Версія букблогерок

09.11.2021

10 хв. на читання

Серії та автори

Книжкові добірки

До дня народження видатної шведської письменниці ми розпитали п’ятьох українських букблогерок про улюблені книжки їхнього дитинства та персонажів, які найбільше запам’ятались. Ось які відповіді ми отримали.

Астрід Ліндґрен «Книжка про Лотту з Бешкетної вулиці» 
Віталіна Макарик @vityska_vv:

Серед яскравих персонажів Астрід Ліндгрен є чимало жвавих, наділених неприборканою фантазією і жагою до пригод пустотливих дітлахів, і з-поміж них найсильніше в моє серце запала Лотта – та, що з Бешкетної вулиці. Вона не має друга, що живе на даху, не носить на руках коняку і не водиться з розбійниками. Загалом це абсолютно звичайна дівчинка, яка зачаровує своєю безпосередністю.
А ще це маленьке дівчисько вміє дати жару дорослим! Вона невгамовна, емоційна, вперта, а коли чимось незадоволена, то дуже кумедно лається – «щоб тебе фараон брикнув!». Вона не відступає від свого, і якщо вже постановила собі піти з дому – то візьме й піде. Ну й що, що до сусідів – ті не зможуть встояти перед цим янголям, яке заявляє, що відтепер житиме у них. Лотта – це ота внутрішня дитина, яка живе в кожному з дорослих і інколи змушує нас тупати ногою, вперто копилити губу і робити якісь не дуже раціональні, але такі бажані нашому серцю речі.

Астрід Ліндґрен «Роня, дочка розбійника»
Юлія Росоха @roxolania.books:

Кожна книжка Астрід Ліндґрен – окремий світ. Якісь історії максимально наближені до реального життя, в інші авторка вплітає елементи фентезі і надзвичайних пригод. Але найцікавіше те, що в кожній з них дитина впізнає себе, свої переживання і страхи, радощі і мрії. Однією з найулюбленіших наших героїнь стала Роня – не по роках смілива і розумна дівчинка, для якої важлива любов і дружба.
Роня – дочка ватажка розбійників Матіса, яка народилася під час страшної грози в неприступній фортеці. В ту ніч блискавка влучила в одну із башт замку, через що той розколовся навпіл. Звичайно, що всі відразу зрозуміла – з'явилася на світ незвичайна дитина. І лише згодом стає відомо, що в цю ж ніч народився син іншого розбійника, з яким ватага Матіса ворогували кілька поколінь підряд. Хлопця назвали Бірком і їм, разом з Ронею, судилося змінити світ їхніх батьків.
Ліндґрен збагачує світ Роні різноманітними фентезійними істотами, які живуть у навколишніх лісах. Серед них є небезпечні і шкідливі, тож дівчинка неодноразово потрапляє в складні ситуації. Проте сама повість сповнена світла і любові, та й написана вона прекрасною багатою мовою. Читати цю книжку – одне задоволення.
А ще Роня змушена рано стикнутися з жорстоким світом дорослих, де дві банди розбійників постійно ворогують між собою. Вона випадково познайомилася з Бірком і діти стають не просто друзями – вони немов кровні брат і сестра, які готові йти на складні випробування. Вони так часто рятують один одного від смерті, що їхній зв'язок перетворюється у щось більше, ніж просто дружба.
Ліндґрен особливо тут акцентує на взаємовідносинах між батьками і дітьми, між різними поколіннями. Діти запеклих ворогів випадково познайомилися, проте їх об'єднувала любов до лісу і всіх, хто там проживає, а ще жоден із них не хотів в майбутньому бути розбійником.
Роня спершу намагається не йти проти традицій, але обставини складаються інакше і вони з Бірком змушені втекти до печери в лісі і прожити там тривалий період. Звичайно, що на них чекає багато небезпечних пригод, непорозумінь і навіть сварок, проте справжня дружба переживе і не таке. А ще ця історія про необхідність вміти слухати і чути один одного, що актуально в будь-які часи.
Пригодницька історія, сповнена фентезійних істот, небезпеки і справжнього добра – мікс, який дитина сприйняла із непідробним захватом. А мені ця книжка сподобалася тим, що дозволила обговорити з дитиною безліч цікавих питань – що робити, якщо батьки з тобою не згодні? чи потрібно тікати з дому, як це зробили Роня з Бірком? чому співпраця і намагання зрозуміти один одного – це завжди найкращий варіант?
Моїй донечці сподобалася історія про сильну і сміливу дівчинку, яка готова змінювати світ навколо. Хіба ж не прекрасний приклад для сучасних дівчаток? Саме тому любимо Роню і впевнена, що ще повернемося до її історії обов'язково.

Астрід Ліндґрен «Брати Лев’яче Серце»
Тетяна Голота @knyzhkovemore:

Як пощастило, що можна читати книжки Астрід Ліндґрен українською у чудовому перекладі Ольги Сенюк та Галини Кирпи. Книжки схожі на несподівані подарунки. З кожною новою сторінкою приходить розуміння, що Астрід надзвичайно талановита, тонко відчуває дитячі серця. Її історії наділені своїм особливим спектром емоцій, їх можна безпомилково впізнати. Вони трішки сумні, часто дуже веселі, чуттєві, проймають до глибини душі, описують дитинство з особливим трепетом. Дуже складно обрати улюбленого персонажа, бо кожна книжка – це унікальна атмосфера, завжди незвичайні пригоди та реалістично-вигадливі історії, то наче легкий літній вітерець, то наче рясна злива з емоцій і сліз.
Мою донечку вже три роки постіль захоплює образ Пеппі Довгапанчохи, і я навіть здогадуюся чому. Уже тричі читала цю книжку і безліч разів слухала її. За таким захопленням так цікаво спостерігати. А мені все ж хочеться виділити книжку «Брати Лев’яче Серце». Перші 20 сторінок я проплакала. Я думала, що потім вже буде легше, але я навіть уявити не могла, як сильно мене зачепить закінчення. Це історія про двох братів Карла та Юнатана Левів, про їхню віддасть одне одному і безмежну любов, про мужність і відвагу, про вічну боротьбу добра і зла. З книжкою приходить усвідомлення, що боротися за те, в що віриш і за тих, кого любиш, потрібно вічно – у цьому світі, у Нанґіялі чи Нанґілімі. А ще старший брат так ніжно називав свого меншенького братика Хрущиком...От згадую, а сльози очі вже на мокрому місці. Книжки Астрід читаються серцем.

Астрід Ліндґрен «Усе про Карлсона, що живе на даху»  
Юлія Дутка @tar_el

Коли я була мала, але вже добре читала, Астрід Ліндґрен була моєю улюбленою письменницею. Постійно тягала її книжки з бібліотеки, деякі третьому колу. Томики були добряче потріпані, але це не псувало читання. Пам'ятаю, що «Пеппі Довгапанчоху» було складно застати, як і «Малого і Карлсона».  От він і став моїм улюбленим, хоча мені подобався не так Карлсон з його пропелером і креативними ідеями, як Малий, він же Сванте, –  чемний, вихований хлопчик, на якого батьки не мають часу, а старші брат з сестрою не звертають уваги. Тоді я розуміла його самотність, зараз розумію, як він потрапив під вплив самозакоханого летючого коротуна. Ця книжка не тільки про дружбу й довіру, вона і про небезпеку, яку таять у собі такі зв'язки. Тому добре дивіться, хто є авторитетами для ваших дітей.
У Швеції Карлсона вважають ще тим шкідником (дивно, що діти бачать в ньому позитивного персонажа, коли озираєшся на цей текст дорослим оком), але охоче водять екскурсії дахами і навіть показують його, так би мовити, оселю. Ця книжка мала на мене несподіваний вплив, з нею я полюбила Стокгольм, якого ніколи не бачила, але так хотіла. І, думаю, саме тому вибрала це місто для першої самостійної мандрівки, а потім завітала ще раз (і хотілось би ще не раз, адже там так красиво!). Тому що над ним було так класно пролітати разом з Карлсоном.

Астрід Ліндґрен «Пеппі Довгапанчоха»
Анастасія Нікуліна @innspirit:

В дитинстві Пеппі була для мене символом свободи: бо робила все, що захоче. На її фоні чемні дітки, уроки, правила, послух – все здавалося шалено нудним. Пеппі асоціювалась з почуттям гумору, дивацтвом, смугастими шкарпетками, горою млинців і пригодами. А ще – з тим, як круто пишатись тим, що тобі подобається, хай навіть усім іншим воно видається цілковитою фігнею. А воно твоє. І це вже круто. І ти крутий!
Пеппі народилась з історій, які авторка розповідала власній доньці перед сном. Тому й сама героїня вийшла ще тою фантазеркою. З нею ніколи не нудно, але якщо копнути глибше – уже зараз, дорослою, ти починаєш розкладати це жваве дівчисько на гостросоціальні теми. Тому хочеться терміново вимкнути мозок і дозволити їй залишитись там, у дитинстві. Бо Пеппі ще треба з купою дітлахів подружитися і влізти у гору чудернацьких пригод. І це у неї виходить краще за все!