Розмова про роман Стівена Чбоскі «Уявний друг»

Думками про роман «Уявний друг» напередодні дня народження Стівена Чбоскі поділились п’ятеро букблогерок: Анна Дудко @grennysmith, Анастасія Нікуліна @innspirit, Віталіна Макарик @vityska_vv, Юлія Росоха @roxolania.books та Юлія Дутка @tar_el.

Крістофер – хлопчик, якому не все вдається

Юля Д.: За першого знайомства Крістофер не справляє на читача враження героя, а швидше жертви обставин. Хлопчика шкода. Він не надто метикуватий, навчання дається йому важко і потребує надзусиль. Мама, яку він дуже любить, важко працює і приділяє малому менше часу, ніж хотіла б. Батько помер, а новий мамин бойфренд такий, що треба далеко тікати і добре ховатись.

Невже така маленька людина може стати головною дійовою особою товстелезної книжки? Щось таке думала я, коли починала цей роман, а потім захоплено спостерігала за тим, як Крістофер росте: росте не тільки, як звичайно ростуть малі діти і впевнено прямують до підліткового віку, а виростає як особистість, що може втримати на своїх плечах небо.

Віта: Гм, а я навпаки: те, що Крістофер – головний герой відчула вже з перших сторінок. Правда, герой Кінга, а не Чбоскі: в «короля жахів» часто у фокус уваги потрапляють саме такі хлопчики. Непопулярні, не надто успішні, з проблемним бекграундом і загрозами, що насуваються зусібіч. Саме вони згодом проявляють неабияку глибину, рішучість і  надзвичайну благородність. Втім, у Крістофера є те, що його вирізняє. І це не лише мама, яка вірить в нього безумовно і безмірно. Це ще й потужний вогонь любові, який горить у його серці і надихає на відчайдушно сміливі вчинки.

А ще у Крістофера є щось від Ісуса Христа (сподіваюся, це не прозвучить надто блюзнірськи, тим більше, вся книжка буквально-таки пронизана біблійними символами й алюзіями:)). Він – дитина, яка усвідомлює, що на неї чекають випробування не просто важкі – жахливі і страшні, і що, пройшовши їх, вдасться врятувати близьких людей чи навіть все людство (але це не точно). Дорослий Ісус напередодні «години Х» просив, щоб його оминула ця чаша, а тут маленький хлопчик, який іде на самопожертву. Це не може не захоплювати, але й не може не жахати. Для мене Крістофер – це хлопчик, якому вдалося навіть більше, ніж він міг очікувати.

Юля Р.: Підлітковий роман – не те, чим я зазвичай захоплююся. Проблеми підлітків для мене вже далекі, а донька теж ще не доросла до цього віку, щоб я мала ними перейматися. Проте Крістофер відразу мене зацікавив як головний герой – маленький хлопчик, який вже зазнав втрат, якому складно вдається навчатися, який не має друзів на початку, але він має величезну любов до своєї мами. Це зворушує.

Упродовж роману ми бачимо як Крістофер змінюється. Як вчиться брати на себе відповідальність, як він, попри весь страх, робить наступні кроки і ми бачимо як в цьому протистоянні Добра і Зла виростає Людина. Все, як і в реальному житті.

Аня Д.: Я от одразу повірила в Кристофера, як цікавого книжкового героя. Може й не гарно порівнювати, але він для мене був кимось на кшталт хлопців-героїв романів іншого Стівена (Кінга). Дитина, якій довелось рано подорослішати через особисті проблеми батьків.

І усе ж таки я б воліла побачити хоча б 10-річного героя. Вам не здається, що в цій книзі занадто багато страждань й випробувань для семирічного хлопця?

Настя: Я люблю тексти, коли головні герої діти, а сам текст – недитячий. Тому у них я одразу приймаю правила гри, що навіть семирічки будуть трохи доросліші, трохи розумніші, трохи витриваліші, але при цьому вони живі, ти їм віриш. Як от Ельза з «Моя бабуся просить її вибачити» чи «Воно» Кінга. Підтримую Аню, мені атмосфера дуже перегукувалась і ще з його ж «Талісманом».

Крістоферу одночасно і співчуваєш і легко уявляєш його і банду друзів, які фанатіють від коміксових героїв, стикаються зі шкільними хуліганами і проблемами вдома і дружать, понад усе дружать. Одразу згадую своє дитинство і пригоди. І хоч я була старшою – мені суголосно те, що відбувається у Чбоскі, наче це було зі мною.

Уявний друг. Хороший чоловік

Віта: Він чесний і щирий з тобою. Він бажає тобі добра. Він відводить від тебе небезпеку і допомагає тобі ставати кращим і сильнішим. Хіба він може зашкодити? Я не знаю напевне, бо сама дружила лише з реальними людьми, але, здається, уявні друзі для того ж і з’являються, щоб бути поряд і підтримувати в найскладніші часи, чи не так? І звісно, коли цей твій друг, цей чоловік потрапляє в біду, ти зробиш для нього усе, що в твоїх силах, хіба ні?

На цей гачок так легко упіймати порядну дитину – таку, як Крістофер. Тож коли виявиться, що уявний друг – не такий вже й хороший, а може, навіть, навпаки, хлопчику буде ой як нелегко в це повірити і непросто прийняти. Але зло  часто приймає подобу невинності, а ще воно віртуозно вміє спокушати. Перший дзвіночок – те, що Хороший чоловік так притягує Крістофера до одного магічного/дивного дерева в лісі: з Біблії ми пам’ятаємо, хто полюбляв крутитися біля одного особливого дерева і чим це зрештою обернулося.

Настя: У мене не було уявних друзів, тому я більше знайома з ними зі світу літератури та кіно. Тому завжди цікаво, як це – те, чого з тобою не ставалося. Діти часто тягнуться до дорослих, які не просто слухають їх, а чують, які завжди на їхньому боці, підтримають. Це той варіант хресного, чи сусіда, чи старшого брата, якому можеш розповісти і про бійку, і про закоханість, і про крадіжку цукерок з супермаркета. Тому друг Крістофера мені виглядав досить органічно. Плюс, він говорив саме тими словами, які підсвідомо чекав і хотів почути хлопчик. Хороший, дуже хороший і продуманий хід.

Юля Р.: Хороший чоловік відразу насторожує дорослу людину. Проте не дитину. Ви ж мали у дитинстві уявних друзів? Ті, які завжди зрозуміють тебе і підтримають? Так і Крістофер беззаперечно довіряє незнайомцю, адже той знає, ЩО потрібно Крістоферу і що його хвилює.

Уявний друг діє хитро і підступно. Саме протистояння з ним оголює безліч людських проблем. Тут є місце аб'юзивним стосункам,  булінгу, жорстокості до дітей від власних батьків, алкогольній залежності, насиллю і навіть релігії. До речі, релігійна тематика тут взагалі розкривається цікаво, змушує включити критичне мислення. Уявний друг не з'явився випадково у цьому містечку – надто багато бруду було приховано під зовнішнім шаром. Але є потужна сила, що здатна побороти будь-яке зло і ім'я їй Любов.

Юля Д.: Саме поняття уявний друг завжди було для мене чимось з кіно. Ніколи не переживала подібного досвіду, хоча, можливо, навіть хотілось би часом мати поруч того (хай навіть це й якийсь шматок підсвідомого), хто підкаже, як діяти у складний час. Та Хороший чоловік в Крістофера викликає тривогу. Він ніби й позитивний персонаж, який багато робить для хлопчика, але повірити в його безкорисливість чомусь важко. Може, тому що ми вже дорослі і не віримо в те, що щось (особливо щось цінне) можна отримати задарма.

Хочу вірити Хорошому чоловіку і не можу. Здається, Крістофер переживає те саме. Він вдячний за метаморфозу, але вона й відкрила йому те, що світ довкола не такий вже добрий, не такий вже хороший…

Аня Д.: І правда, хороший чоловік, як тест на довірливість.

Під час прочитання книги в мені боролись маленька Аня та її старша версія.

Хороший чоловік, хоч і робив підозрілі речі, пояснював їх боротьбою зі злом.

Невже ви хоч на хвилиночку не повірили йому, занудні дорослі читачі?

Зате Крістофер в моєму віці вже не буде довіряти людям, які прикривають свої погані вчинки солодкими лозунгами.

Кумедно, але Хороший чоловік, увесь його світ і дії мають глибоке релігійне підґрунтя, що здавалось б не повинно зацікавити атеїстично налаштованого читача. Але тут виходить навпаки, показна святість мешканців місту прикриває, глупість жадібність й жорстокість. Тим самим оголюється дволикість релігії.

То ж потойбічний світ уявного друга стає негативом світу реального: тут добро здається жахливим злом.

Іронічна книга, незважаючи на серйозність та об'єм.

«Проковтни свій страх, інакше страх проковтне тебе»

Аня Д.: Страх, насправді, дуже цікаве почуття. Він завжди оголює сховану під ним правду.

Хтось під дією страху поспішає захистити себе, хтось своїх рідних. Дехто боїться осуду Бога, хтось зневірюється в ньому від страху. Люди роблять страшні речі від страху. Є ті, до кого від страху приходить каяття

І хоч страх не є лейтмотивом книги, він проходить червоною лінією через усю історію. Саме страх робить останню чверть книги такою динамічною, хоч і трохи затягнутою (ніде правди діти).

Настя: Коли читаєш фантастичний сюжет, він затягує, але десь у глибині підсвідомості палає вогник: це вигадка. Коли читаєш оголену гостросоціалку – вона важка і болюча, бо тут правда. «Уявний друг» – середина реалу і вигадки, золота середина, щоб оголити нерв і при цьому додати потойбічного світу, який тебе по-своєму чіпляє і згладжує гострі кути проблем, які постають у творі.

Проковтнути свій страх – заземлитися. Відчути тверду землю під ногами. Що ти тут і зараз. І що ти можеш впоратися. І що голос, який шепоче тобі зло, блякне і затихає, коли ти тут і зараз. Коли ти обираєш реал замість вигадки. Замість свого страху. Коли обираєш життя.

Юля Д.: Бити і тікати – два інстинкти, які забезпечили виживання людства. Сучасний світ має багато переваг, які роблять життя довшим та безпечнішим, та в критичний момент саме ці інстинкти рятують, а не купа примочок. Та в цій історії рятують не інстинкти, а любов, здатність до самопожертви та тверда віра, що те, що робиш, правильне.

У товстому томику «Уявного друга», який для мене завжди буде насамперед гостросоціальним романом, стільки такого, що лякає: зникнення дитини, хвороби, безгрошів’я, аб’юзивні стосунки… можливо, навіть трохи божевілля. Крістофер боїться, і мама боїться за нього. Тільки страх їх не паралізує, не змушує ховатись, вони готові поглянути йому у вічі. Яка мати, такий син, і тільки такі люди можуть змінити щось у цьому світі. З ними страх в’яне і зникає, і ти сам стаєш сильнішим.

Юля Р.: Страх – одна з основних емоцій, про які пише Чбоскі у своєму романі і які цей роман викликає. Страх перед невідомим і перед майбутнім... Він паралізує і доводить до розпачу. Протягом роману можна багато роздумувати над тим, як з цим страхом жити, як його подолати, його відчуваєш фізично. В якийсь момент він затягує і читача, поки не прозвучить одна з головних думок роману: «Проковтни свій страх», не піддавайся йому. Мама Крістофера доводить – якщо і діяти від якоїсь емоції, то лише від любові. Саме тоді стає можливим все. Мені здається, що це прекрасний посил автора. Він звертається до своїх читачів, він показує яким складним є наш світ, але є завжди за що триматися у ньому: Світло, добро і любов. Без них лишається один лиш страх.

Віта: Читаючи цей роман, я інколи відчувала не те що страх, а справжній хтонічний жах. Гидотна павутина пороків, що огортає місто, відчуття, ніби світ котиться в прірву, і це не спинити, приреченість і  спустошеність, вразливість добрих дітей і дорослих перед натиском зла – усе це перетворює текст на зовсім не відпочинкове чтиво. Стівен Чбоскі майстерно приправляє оповідь моторошними деталями (привіт, кровожерливі олені) і бавиться з християнськими і не тільки сюжетами та алюзіями (а замішана на релігії містика лякає чи не найбільше), замішуючи з цього всього з біса химерний роман, від якого, однак, важко відірватися.

З нагоди дня народження Стівена Чбоскі даруємо знижку -20% на його романи «Уявний друг» та «Привіт, це Чарлі! або Переваги сором’язливих». Акція діє до 31 січня 2022 року включно.

Фото: @the_pretty_odd