Джо Гілл розповідає про «Кошичок із головами» та «Калейдоскоп жахів»
11.10.2021
10 хв. на читання
Серії та автори
Комікси
Джеррі Сміт для Dread Central
Відомий своїм захопливими романами «Коробка у формі серця» (Heart-Shaped Box), «Роги» (Horns) та неймовірним NOS4A2, автор Джо Гілл не скидає обертів. Чи працює над романами-жахастиками, чи видає на-гора чудові комікси як «Ключі Локів», The Cape або перезавантаження серії Tales From the Darkside (2016), можна впевнено сказати, що, коли розгортаєш твір Гілла, треба готуватись до шаленої пригоди.
В команді з DC Comics з новим імпритом Hill House Comics Джо заповнює порожнечу, яку шанувальники відчули після розпаду улюбленого Vertigo. Подарувавши читачам низку нових коміксових серій від кращих авторів і використовуючи таку ж мистецьку естетику, Hill House заявляє про себе серією Джо Гілла «Кошичок із головами», яка не тільки нагадує про комікси E.C. Comics, а й додає особливого вайбу, мовби серіали «Солом’яні собаки» (Straw Dogs) зустрілись з «Калейдоскопом жахів» (Creepshow).
«Кошичок із головами» розповідає історію Джун Бренч влітку 1983 року. Коли її мирне, ліниве літо руйнує вторгнення в будинок, і їй доводиться боротись за життя зі стародавньою вікінзькою сокирою, яка може обезголовити людину одним махом. Тільки тоді, коли прокляте лезо падає, відрізані голови оживають… вони на сторожі, перелякані і балакають.
Ми подумали, що буде круто поспілкуватись з Джо Гіллом про лінійку коміксів Hill House Comics, а також створення «Кошичка із головами» і про те, як він прагне дати читачам коміксовий еквівалент студії Blumhouse. Читайте далі!
Dread Central: Перейдемо до справи: «Кошичок із головами» і твій імпринт Hill House мають неабиякий потенціал, можливості здають безмежними, що прекрасно не тільки для шанувальників твоїх романів, а й для фанів коміксів. Як виникло партнерство між DC Comics та Hill House?
Джо Гілл: Не якось швидко. Марк Дойл був старшим редактором у Vertigo впродовж останнього року. Ми говорили про те, щоб створити горорний імпринт за два або навіть три роки. Просто стільки часу потрібно, щоб встали планети. Мене завжди захоплював Джейсон Блум та його горорна модель для Blumhouse, те, що вони роблять на Universal. Там багато крутого горору, але левову частку шани потрібно віддати Blumhouse. Вони – та машина, яка послідовно виконує по-справжньому розумну, орієнтовану на розвиток персонажів роботу, як от фільми «Окулюс», «Судна ніч», «Паранормальне явище». Я подумав: «Чому ми не можемо зробити так само, але з коміксами?». Створювати хвацькі, нахабні, чіпкі та без фільтрів жахастики. Це те, що я завжди хотів робити, тож справа була тільки в тому, щоб виділити на це час.
Dread Central: Круто, що кидаєш читача в це з самого початку. «Кошичок із головами» – вдалий старт.
Джо Гілл: Я мав цю першу сторінку в голові вже років з десять. «Кошичок...» завжди був там, я написав щільний сценарій першого випуску на 70 сторінок у 2009 році. Зрештою викинув, тому що він був не готовий. Думаю, інколи історіям потрібне певне старіння, як у віскі, розумієш. Інколи треба дати їм час відлежатись один-два, а то й десять років. І це чеканням було вартим того, оскільки писати «Кошичок» було чи не найцікавіше зі всього, над чим я працював за роки. Це ніби плинуло разом, думаю, що закінчив писати сьомий випуск тиждень тому (Сміється).
Dread Central: З Леомаком, який виконав ілюстрації з добрим смаком, безліччю емоцій, тож панелі в динаміці так цікаво розглядати. Як ви домовились про співпрацю?
Джо Гілл: Нас має захоплювати те, що DC Comics – цілий вулик талантів. Я працював з Марком Дойлом над імпритом і казав, що «Кошичок із головами» кривава, жорстка історія, і в той же час має такий же комізм, як у «Хижі в лісі» та «Зловісних мерців 2». Тож знав, що мені потрібен хтось, хто круто проявив себе в екшні, та може промалювати наших головних героїв так, щоб вони обросли плоттю. Я хотів працювати з кимось, хто має почуття гумору, тим, хто міг би створити щось криваве, але водночас цікаве, і думаю, що це Леомак. Почуття гумору – найкращий інструмент серед його вмінь.
Dread Central: Цікава кольорова палітра: не яскрава і часом майже прислушена. Кольори нагадали мені олдскульні комікси E.C. Comics. Таким був план з самого початку?
Джо Гілл: Це те, що Дейв Стюарт [колорист «Геллбоя» та «Академії “Парасоля”»] подарував проєкту. Люблю ці приглушені кольори. Вони нагадали мені ранні комікси Vertigo і навіть до того, як Vertigo було Vertigo. Думаю, про комікс «Болотяна істота» Алана Мура, той, який з самого початку був в DC – тони були дуже схожими. «Кошичок» – горорна історія, але також і детектив, трилер, і деякі з цих кольорів нагадали мені те, нуарну серію Еда Брубейкера Criminal.
Dread Central: Часовий проміжок цього коміксу – 1983 рік. Чому тобі захотілось здійснити подорож на кілька десятиліть тому?
Джо Гілл: Тому що мобільні телефони – біль в дупі! (сміється) У сюжеті у нас: жінка, Джун Бренч, яка сидить вдома зі своїм хлопцем, на них темної ночі в негоду намагають четверо невідомих. Будинок розташований на острові. Є дорога на материк, але в шторм її затоплює, і весь острів відрізаний від електропостачання. Я хотів, щоб Джун була у пастці, і не хотів, щоб вона могла викликати допомогу через мобільний. Ще одна штука в тому, що в той же час «Кошичок» і жахливчик, і класичний детектив.
Хто ці люди і чого вони шукають? Це не просто зграйка зарізяк, їм щось потрібне. Мені здається, що мобільні телефони ускладнюють написання трилера. Зараз поліція може відстежити тебе за мобільним, а я хотів втекти від цього. Стільки того, що я пишу, – чи оповідання, чи романи, чи комікси, мені завжди здається, що я хочу написати фільм Стівена Спілберга чи Джеймса Камерона з 80х. Мій перший роман «Коробка у формі серця» – як написати книжку, ніби це фільм жахів Джона Карпентера. Навіть коли я не відправляю щось у 80ті, там завжди є щось від Спілберга чи Камерона… думаю, саме тому я так сильно люблю Stranger Things (сміється).
Dread Central: Персонаж Джун прекрасно виписаний і втілений. Вона ніколи не грає жертву, а бере справи в свої руки, коли потрапляє в складні ситуації.
Джо Гілл: Мені подобається, що вона сильна, витривала та винахідлива, але не вважайте її «хуліганкою», тут дещо більше.
Dread Central: Як Лорі Строуд в «Гелловіні».
Джо Гілл: Безумовно, Лорі у «Гелловіні» Джона Карпентера, точно. Однак це не «Гелловін» 2018 року, де вона має справу з посттравматичним стресовим розладом та травмами. Джун може переживати посттравматичний стресовий розлад після «Кошичка з головами», але вона ще не там.
Dread Central: Том Савіні адаптував твоє оповідання By the Silver Water of Lake Champlain для епізоду серіалу Shudder’s Creepshow. Яке приголомшливе відчуття – ще один зв’язок Джо Гілла з серією. Схоже, що «Калейдоскоп жаху» загалом постійно був частиною твого життя (сміється). Бачив новий серіал?
Джо Гілл: Так, і думаю, це справді весело! Я б зробив акцент на тому, що весело. Слоган першого фільму було «Найвеселіше, що будь-коли лякало тебе» і думаю, що нова серія цікава, моторошна, естетично страшна, але й має насмішкуватий тон. Думаю, що дуже схожа на оригінальний фільм. Знаєш, цікаво, що горорні комікси проходять червоною ниткою через моє життя. Мені було 8 років, коли я зіграв у першому фільмі: мій персонаж був дитиною, з якою жорстоко поводяться, а він використовує ляльку вуду, щоб помститись батькові. Якщо подумати, то це був персонаж, який відстоював свою любов до горорних коміксів, а це вагомо.
Джерело: Dread Central