Команда творців розкриває, наскільки «Казки» змінили їхні життя і як важливо було випустити на волю Вовка Сірка перед фіналом серії.

Джеффрі Рено для CBR News

Обережно, спойлери!

З 14 преміями Айснера від дебюту у 2002 році «Казки» можна вважати одним із найкращих коміксових тайтлів за останні півтора десятиліття.

Створена Біллом Віллінґемом для DC та Vertigo серія за останні 13 років залучила чимало художників, але саме Марк Бакінґем створив левову частку мальопису, намалювавши 109 випусків, включаючи «Казки» №150 – фінал серії.

CBR News зв’язались з Віллінґемом та Бакінґемом на святкуванні виходу останнього випуску, і зіркова команда митців поділилась своїми інсайтами щодо ключових гравців «Казок», серед яких Вовк Сірко, Білосніжка та її сестра – і суперниця – Рожинка. Віллінґем та Бакінґем розповіли, наскільки ця серія (бестселер New York Times) змінила їхні життя і дискували щодо того, чому так важливо було спустити з ланцюга Сірка на громадян Казкополя до того, як «Казки» закінчаться.

Хоча і письменник, і художник повідомили CBR News, що повернення «Казок» не є на 100% неможливим, потреба «добре і довго поспати» для них просто нагальна. Віллінґем також заявив, що навіть не думає про «Казки», якщо Бакінґем не забажає чи не зможе повернутись до роботи над ними.

Білл Віллінґем: Джеффрі, скільки разів ми вже говорили про «Казки»?

CBR News: Думаю, разів 15-20.

Віллінґем: То які ще могли залишитись запитання?

CBR News: А в мене їх і нема. Просто хотів подякувати вам за цю епічну серію. Ось. Подякував. Побачимось!

Віллінґем: Дякую. Приємно було поспілкуватись (сміється).

Бакінґем: Можна було б поговорити зі мною... (сміється).

(Сміється). Добре, Марку. Як «Казки» змінили твоє життя?

Віллінґем: О, це справді гарне запитання.

Бакінґем: Досить різко. Для початку, вони зробили мене досить популярним, мене почали запрошувати на міжнародні конгреси, так я познайомився зі своєю тепер вже дружиною Ірмою, тому думаю, відповідь на це запитання «істотно».

Творчо «Казки» дали мені те, чого мені довго не вистачало, – твір, який я цілком і повністю обожнював і відчував її співзвучним з собою. І творча команда довкола була найкращою підтримкою, яку тільки можна захотіти. Мені дали середовище, в якому міг відточувати своє ремесло, розвиватись і отримувати задоволення від кожного робочого дня. Ось, що дали мені «Казки»: чудове місце для бути.

Віллінґем: Я збираюсь списати відповідь Марка слово в слово, крім частини про дружину Ірму (сміється). Тільки в цьому й різниця. Я ще не бачився з Ірмою і думаю, що вона – акторка, яку Марк найняв час від часу грати роль його дружини (сміється).

Але, чесно кажучи, до «Казок» моє життя не було успішним. Я не міг дозволити собі авто. Часто не мав грошей на їжу. І все це змінилось, очевидно. Не хочу бути дріб’язковим і казати, що гроші були аж такими важливими, але «Казки» зайняли своє місце в індустрії, і я більше не відчуваю тиску, що треба зробити щось зі своїм життям. Тепер справа в тому, що залишиться після такого славного періоду.

І моя, і Маркова кар’єра змінилась тому, що зміни прийшли в саму індустрію коміксів, тепер їх зберігають. Раніше, коли ми тільки починали, ми не могли навіть розраховувати, що ці історії залишаться, бо комікси були одноразовою літературою. Друкуєш їх один раз, а потім їх викидають, а ти переходиш до наступного. Ідея повторного друку та зберігання була чужорідною концепцією упродовж значно частини нашої кар’єри. І хоч не вірю в життя після смерті і таке інше, але, якщо є в цьому світі безсмертя, то його можуть мати такі історії.

Марк звертав увагу на те, що й для тих, хто читав усі випуски з першого до останнього, і для тих, хто купував окремі, «Казки» №150 мають однаково гарний фінал.

Якби упродовж минулого десятиліття я пояснював «Казки» комусь, хто не читає комікси, то почав би з того, що йдеться про Сірого Вовка, що він тепер хороший хлопець. Сказав би, що він одружився з Білосніжкою, і що це їхня історія. Але, коли дійшло до кінця «Казок» і перечитав кілька перших випусків, то побачив, як помилявся. Це завжди було про Білосніжку та її сестру Рожинку. Це історія двох сестер. Правильно?

Віллінґем: Так і ні. Це була історія Сірка в тому сенсі, що в «Казках» дві головні історії. Одна з них – роман між Сніжкою і Сірком, в якому, звичайно, Сірко дуже важливий герой. Інша – про стосунки двох сестер. Ми спіткнулись об це, або, можливо, так і було задумано – читачі можуть вибирати, що головне – але Сірко та Сніжка подолали свої проблеми і опинились у доволі стабільному шлюбі. Ми вирішили цей конфлікт десь на середині серії. Це залишило іншу велику, невирішену історію – стосунки двох сестер.

Звісно, навіть незважаючи на те, що в останньому випуску Сірка багато і представлений він драматично, він не є головним героєм. Це Білосніжка і Рожинка, і так навмисно, тому що це справді велика видатна історія, яку потрібно розглянути.

У 146 випуску «Казок» є чудовий рядок: Це вже не про те, хто герой, а хто лиходій. Не на цьому рівні». Коли я читав останні випуски «Казок», то справді почав думати, що ти збираєшся зробити Сірка поганим хлопцем. Не думав про те, щоб зробити його лиходієм? Чи могли бути «Казки», якби Сірко був поганим хлопцем?

Бакінґем: Певним чином Сірко розпочав цю серію як поганий хлопець, але його захоплення Білосніжкою - ось переломний момент. Він хотів захищати її. І прийняв те, що йому пропонували, для того, щоб стати героєм Казкополя. Думаю, в кожного завжди було таке відчуття, що Сірко був монстром. І що монстр не зник. Він просто спрямував свої сили в добро. Відчуття, що, якщо він коли-небудь втратить ту людяність, яку набув, є небезпека, що монстр повернеться. У нас були різноманітні історії-спогади, які показують, що було з ним у минулому. В історії його походження проявляється темна сторона його характеру. Але потенційно монстр завжди поруч. Завжди є шанс, що він може оступитись.

Віллінґем: І ми мали показати це хоча б раз перед тим як з усіма попрощатись (сміється). Марк правий. В своїй основі Сірко – монстр. Цивілізований Сірко – оболонка навколо нього, мета якої не випустити монстра. Але інколи оболонки ламаються.

Буквально у цьому випадку, тому що ті випуски, де Сірко на волі, – одні з найстрашніших моментів у «Казках».

Віллінґем: Ну, дякуємо. Або вибачте – залежно, що вам підходить.

Бакінґем: Знову ж таки, думаю, що нам потрібно було показати, що хоч він і був захисником Казкополя, потенційно був і найбільшою загрозою. Показати вам трохи цієї реальності.

Білле, ми говорили про Емброуза Вовка в минулому, і ти казав, що скеруєш цього персонажа, коли писатимеш про нього в «Казках». То це ти чи Емброуз відвідали Рожинку у таборі ввечері перед фінальною битвою?

Віллінґем: (сміється) Я знаю, з кими ти говориш (робить паузу). Я скажу так: в Рожинки була зустріч в таборі ввечері перед фінальною битвою, і думаю, ми не збираємось казати з ким. Хіба що ви напоїте Марка, інакше це піде з нами в могилу. Так. Це дуже важлива зустріч. Але чи зі мною? Ні. Не зі мною.

Марку, чи є персонаж, з яким відчуваєш найсильніший зв’язок? І не кажи Сірко. Я занадто добре тебе знаю, нема в тобі монстра.

Бакінґем: (сміється) І правда, нема. Для мене це Король Емброуз, Мухолов. Вперше, коли засумнівався в намірах Білла, те, що Мухолов мав загинути в арці «Маршу дерев’яних солдатиків». Я сказав: «Ні, ні, ні. Це мій улюблений персонаж. Ми можемо багато чого з ним зробити». Це рішення спрямувало до вивчення історії цього персонажа, і його історія склалась в цілу арку. Він завжди був моїм улюбленцем, тому що один зі справді добрих у спільноті «Казок». Йому вдалось втекти та прийти на нову землю без того, щоб пройти темною стежкою. З ним траплялось жахливе, але він завжди тримався за власне почуття доброго і правильного.
На його руках не було крові. Це те, з цим я справді міг би ототожнитись. У нього таке добре серце. Багато в чому він такий, яким хотів би бути я.

Віллінґем: Марк був би надто чесним, щоб зазначити, що між ним і Емброузом / Мухоловом є цікаві паралелі. Марк був добре відомим як художник і до «Казок», але не широко відомим. Власне, він був героєм однієї з моїх улюблених історій у Comics Journal тих часів, вона називалась «Найвеличніший художник, якого ніхто не знає». Можливо, не такий драматичний перехід як від прибиральника до великого та жахливого короля нового і чудового королівства, але все ж схожий тріумф. Я почуваюсь пихатим, коли кажу, що він значною мірою влаштувався в індустрії через «Казки», але в цьому він схожий на Емброуза, який створив справді приголомшливе королівство, щоб казки мали де жити, і мав ці всі неймовірні сили і не зловживав ними. Думаю, що це прекрасний опис Марка.

Бакінґем: Дякую. Але в мене проблеми з вирощуванням чарівного лісу (сміється). І мої навички різьблення не такі круті, тому не думаю, що скоро виступить дерев’яна армія Бакінґемів. Дуже мило з твого боку.

Люди люблять дискутувати про закінчення хітових телевізійних серіалів і про те, чи достатньо творці донесли повідомлення. Чи вдався вам фінішний відрізок «Казок»?

Бакінґем: Сподіваюсь. Проблема в тому, що коли вкладаєш багато себе в серію, коли читаєш і любиш певний набір персонажів, завжди важко спостерігати за тим, що їхня історія закінчується. Очевидно, що багато людей бажають, щоб це не закінчувалось. І, можливо, в цьому плані вони будуть трохи розчаровані.

Думаю, ми намагались дати нашим героям ті фінали, які вони мали б отримати. Думаю, що ми багато думали над тим, що є правильним та належним для фіналу історій кожного з цих персонажів.

Віллінґем: І деякі персонажі доходять до кінця, який я б не сказав, що такий, який би вони хотіли! (сміється) Але кожен з них отримав фінал, який відповідав персонажеві. Можливо, незаслужений, але ви бачите, що кожен фінал - це чіткий результат життя, яке вони вели. Принаймні, це те, що ми намагались зробити.

Джерело: CBR News