Адам Ґласс про «Загін самогубців»: Гарлі Квін та злі фани

Адам Ґласс розповів CBR TV про написання сценаріїв для серіалу «Надприродне» та коміксу DC «Загін самогубців», про реакції фанів та особисті погрози, які отримав через Гарлі Квін у баченні New 52, та багато іншого.

Адам Ґласс, автор коміксу DC «Загін самогубців» і один із сценаристів «Надприродного» провів ціле пообіддя у студії CBR TV. Ґласс та Йона Вейленд розмовляли про письменницьку кар’єру, тривалу любов до «Загону самогубців» та те, як Адаму вдається підтримувати баланс в авторстві для коміксів та телебачення.

Ґлас також зупиняється на різноманітних суперечках, які супроводжували його впродовж роботи над «Загоном самогубців»: від фанів, які погрожували особистою розправою через зображення Гарлі Квін, до дискусій щодо втрати ваги Амандою Воллер у New 52 і особливо сильну реакцію шанувальників на те, що Квін поцілувала колегу з Загону – Дедшота, цей епізод Ґласс називає тим, що викликав найїдкішу реакцію фанів, з якою йому коли-небудь доводилось стикатись.

Ґласс описав роботу з колегами-авторами коміксів Беном Едлундом, Бреттом Метьюзом та Ендрю Даабом над «Надприродним», ймовірність того, що він та творець The Tick Едлунд ще попрацюють над коміксом разом, і його майбутній комікс Brick – історію 12-річного хлопчика, який контролює власного монстра Франкенштейна.

Комікси «Загін самогубців» зі знижкою

CBR TV: Ласкаво просимо на CBR TV, я – Йона Вейланд у студії CBR TV в Голлівуді. Зліва від мене сидить містер Адам Ґласс, автор «Надприродного», а також коміксу DC «Загін самогубців» (New 52). Як справи, друже?

Адам Ґласс: В мене все добре, брате, а як твої справи?

Прекрасно, оце вперше беру в тебе інтерв'ю. Ти вже бував тут раніше…

Так.

Ми робили ті божевільні 5 питань до New 52.

Точно.

Хоча краще сказати дивовижні.

(Сміється) Не пам’ятаю, я тоді був п’яний.

Як ми з тобою зараз. Щоб усі знали, я веду інтерв’ю переважно нетверезим. Радий, що ти тут, тому що щойно розмовляв з Джеєм Фарбером, який провів перший рік на Ringer як телевізійний сценарист, і в нього є невеличкий комікс, такий собі окремий проєкт, а ви хлопці схожі в цьому. Ти гаруєш на «Надприродному» і теж маєш комікс як окремий проєкт, «Загін самогубців». Чому? На телебачені ж нормально платять. Сценаристам коміксів не настільки.

Це моя дружина спитала?

(Сміється) Вона пиляє тебе: «Чому ти пишеш ці дурнуваті комікси?»

Ага. Вона така: «Твій син сьогодні почав ходити, але ти був надто зайнятий, бо писав «Загін самогубців».

(Сміється)

Вона до цього спокійно ставиться. Відповідь проста: просто люблю комікси. Любив їх усе життя і тепер мрія здійснилась – пишу комікс, якби банально це не звучало. Коли вийшла моя перша книжка, не можу навіть сказати, скільки моїх друзів у фб – людей, які знають все моє життя – о Боже. Я міг би виграти Еммі і ніхто б не звернув уваги. Можна матюкатись?

Не стримуй себе.

О, прекрасно. Та всім було б насрати, якби я виграв Еммі, але, коли я написав перший комікс, люди дзвонили, тому що вони завжди знали, що це моє. Так, я зробив це з любові, і в моєму серці є спеціальне місце для «Загону самогубців». Коли мені пропонували купу різного, серце не тьохкало, та коли сказали «Загін самогубців», це було «Так. Так. Так».

Що приваблювало тебе в «Загоні самогубців»?

Очевидно, творчість [Джона] Острандера. Для мене й мого покоління, думаю, більшість з нас виросли приблизно в той самий час.

Так, я й сам любив Spirit.

Ну, я думаю, що набагато старший за мене [сміється].

Ні [сміється]. Сподіваюсь, ні!

Жартую, жартую. Пам’ятаю, що любив цю книжку за ідею, що лиходії – не просто лихі,  в них є щось ще – мене завжди цікавила ця темна сторона коміксів. Всі характери, яких я написав, належать до темних – навіть взяв Дедпула і зробив темний Deadpool Pulp, який ми з Майком Бенсоном писали разом і розглядали темну сторону цього персонажа. Мене завжди цікавив такий вуличний рівень. Ось «Загін самогубців»: «О, це банда суперлиходіїв, які роблять шось добре. Вони десь поряд, а яка це вулиця?» Вулиця – не зовсім неправильне слово. Але таким чином намагаюсь приземлити це, зробити ближчим і брудним.

Ваша робота в «Загоні самогубців» – це ваш найбільший запуск у коміксах. Звісно, ви не новачок, створили чимало з Майком Бенсоном, але ця робота у New 52 і, звісно, перший випуск, який потрапив під прискіпливу перевірку, з Амандою Воллер, яка виглядає по-іншому, та й Гарлі Квін – там інша.

Так, так.

Був великий сплеск суперечок, коли він вийшов.

Точно.

А потім це ніби відійшло, і мені цікаво дізнатись, якою була твоя реакція на ці суперечки і чи були вони справжніми, чи слід було про щось турбуватись.

Ну, знаєш, сюрприз-сюрприз, як, я впевнений, ви, хлопці, знаєте, і як ви люди вдома навіть не уявляєте, але в нас немає контролю над усім. З урахуванням вище сказаного, є певні рішення, які приймаються, і мушу бути чесним щодо цього – жодне з цих рішень насправді мене не турбувало, але коли вони вперше вийшли на загал... Щодо мене, то я просто повернувся і сказав: «Як мені зробити найкращу історію?» Для мене Аманда Воллер, я розумію всіх людей, які говорили про її розмір і те, що жінка такої комплекції виглядає як реальна людина і все таке, я підтримую, але буду сперечатись, що Аманда Воллер, незалежно від її габаритів, – Аманда Воллер. Це характер робить її такою, а не зовнішній вигляд. Як і Гарлі Квін, не можу вам сказати, але, мабуть, отримую більше імейлів про неї, і люди знаходять мене на FB, і надсилають ці відео з погрозами: «Я знаю, хто ти!» (сміється).

Ти зараз серйозно?

Люди дійсно надсилали мені таке – фани Гарлі Квін – і казали божевільні речі. Наприклад: «Краще не потикайся на конвент» і таке інше. Так, ні, ці люди грають по-справжньому. І, до речі, мені дуже подобається, що вони так захоплюються цим персонажем.

Тому що, як ні, то це б означало, що твоя робота не має значення.

Ні, мені подобається. Дуже люблю це.

Правда, але в той же час це й страшно.

Так, дививсь, чесно кажучи, я відписую цим людям: «Ви перетнули межу». Я даю їм знати, що відповідаю особисто, і деякі з них вибачились, деякі ніколи не відписали, але деякі сказали: «Ви праві, я подумаю про те, що ви сказали», тобто там є розумні люди, а не просто божевільні фани: коли у вас є така пристрасть, це може іноді засліплювати. Я завжди кажу їм: твоя Гарлі все ще десь існує. Не знаю, чи вона існує в New 52 або десь в альтернативному всесвіті, але вона там, а це нова Гарлі для нового покоління, і це те, що ми намагаємось зробити.

Мені приємно чути, що ти залучаєш їх до розмови і кажеш: «Гей, ви перетнули межу», тому що це нагадує історію – і це бувало зі мною, але не так серйозно, – моєму життю нічого не загрожувало через CBR, але і в мене був один хлопець, який написав: «Слухай, я бачив три твоїх інтерв’ю сьогодні, і вони були жахливі, чому ти на CBR?» «Ну, спасибі за перегляд! До речі, ці три, на мою думку, кращі серед тих, які ви бачили взагалі, і якщо я вам не подобаються, це нормально». Ми не були друзями на Фейсбук, а він відповів: «Ну, це було трохи грубо…»

І ти став його шафером на весіллі? (вказує на Йону)

(Сміється) Ну, ще ні. Ми працюємо над цим. Інколи залучити до розмови хейтерів найкращий спосіб повернути їх на свій бік. Це може бути трохи страшно, я впевнений, шо ти стикався з таким, особливо в коміксах і «Надприродному», але що мене цікавить зараз: тепер, коли ти розповів мені про цю реакцію на Гарлі – через яке письменницьке завдання ти отримав найбільше злих листів та повідомлень?

Ти говориш про «Загін самогубців»?

Чи «Загін самогубців», чи «Надприродне».

Віриш чи ні, а таки «Загін самогубців». І я знав, що це станеться, думаю, то був третій номер – коли Гарлі і Дедшот поцілувались. Люди втратили розум. Упродовж 24 годин, коли вийшла книжка, я отримав 20 повідомлень на фб. Типу мейли від фанів Гарлі Квін, які писали: «Та як ти смієш, ти її не розумієш» і таке інше. Знову ж таки в деяких з них були справді цінні ремарки, які я добре розумію, але в мене просто була інша думка про це, інший погляд. Я хотів, щоб вона стала окремою людиною, цілісною, їй треба було відступити від того самого, що думаю, ці фани люблять, того, як вона прив’язана до Джокера. Моя Гарлі, Гарлі New 52, вона любить Джокера. Вона йому дуже віддана, але містер Дж не поруч у цей момент, тож їй потрібно робити те, що має робити, щоб вижити. Це означає перетнути певні межі, але я завжди бачив її – і, думаю книги сім та вісім підтвердять, – Гарлі – небезпечна дівчина і вона не та, з ким ви хотіли б зіткнутись. Я хотів її зробити тою, кого ви сприйматимете серйозніше.

Один з елементів, які ти додав до «Загону самогубців» – таємна організація «Василіск». Мені цікаво – хочу, що ти розповів про них, тому що у всесвіті DC стільки таємних організацій, а тут ти створюєш ще одну, то якою була мотивація щодо цього. Давай з цього і почнемо.

Я дам тобі відповідь, а потім собі вирішиш, чи з цього можна щось витягти. Моя відповідь така: я поспілкувався з Патом МакКалумом і просто сказав: «Вибачте, але для мене завжди Кобра була Джі Ай. Джо. Ніколи інакше – і це мене бентежило. Комікс DC Кобра, Кобра Джі Ай Джо. Не думаю про Кобру як про комікс DC. Ми знали, що в цьому всесвіті вже деякі є і вже була ця зміїна тема. Спочатку думали: так, може, ми використаємо її, але час пішов. Давайте створимо щось нове і отримуємо новий ігровий майданчик. Щоб  братись за Короля Кобру, потрібно переписувати його походження і все це – переробити купу ориджинів – то чому б не взятись за щось зовсім нове? І ми так зробили, і лідер тієї групи Реґулус буде з’являтись набагато більше. Ви дізнаєтесь більше про його історію і минуле Амандм Воллер, і чому Воллер так полює на цього хлопця і хоче його перемогти.

В цій історії вірять в те, що наближається війна між людьми та надлюдьми. Аманда Воллер не є надлюдиною, але керує командою надлюдей. Питання в тому, як це все може вписатись у цю війну між надлюдьми і людьми. Василіск вірить, що це наближається. І як ця команда впишеться у війну?

Абсолютно, подумайте: кожен щось прагне. То що вони хочуть? Всі грають в шахи. Якщо прийде новий світовий порядок, а він наближається, то кожен прагне чогось іншого. Я не хочу розкривати, чого вони прагнуть, бо заради цього ви перегортаєте сторінки. Є причина, чому Аманда тягне за ними, причина чому – не думаю, що я тут щось спойлерю, – що в них є минуле. Між ними є історія, і все це розкривається і ми дізнаємось чимало про минуле, і йдемо до історії з ними, яка зрештою рознесе все на мільйон шматків.

Давай трохи переключимось на «Надприродне». Ти – сценарист у цій команді, але що мене цікавить в цьому шоу, що воно заповнене цілою купою авторів коміксів. Давай переконаємось: Бен Едлунд, Бретт Меттьюз, Ендрю Дааб і ти – ви всі автори коміксів. Більше в цьому серіалі немає авторів коміксів, про яких би я знав.

Ні, і всі ці хлопці просто блискучі та неймовірні. Я виріс, читаючи Бена Едлунда The Tick, а ми одного віку, тож це показує, яким я був ледачим у 18 років.

(Сміється).

Отже, я виріс, читаючи його твори, і він чудовий хлопець. Бретт Метьюз написав «Самотнього рейнджера» і…

Чимало випусків Whedon для Dark Horse.

Так, саме так, я теж був шанувальником Бретта і просто думав, що він чудовий автор. Dungeons & Dragons (Підземелля і дракони) Ендрю і все це – теж неймовірні, тому ми всі маємо різний досвід в коміксах. Я взагалі запроданець. Мейнстрімний. «Ти і твоя книжка «Загін самогубців», твої 40 тисяч читачів». (сміється)

Так, це повага колег. Ми всі робимо щось трохи інакше, але все ж ми в одній кімнаті та працюємо разом.

Мені завжди цікаво, коли автор коміксів приєднується до телевізійного серіалу, особливо такого міфологічного як «Надприродне». Джеф Леб працював над «Загубленими», і Браян К. Вон працював над «Загубленими» – це показує, як великі міфології процвітають, коли залучають автора коміксів. Чи це щаслива випадковість, чи це тому, що в цих хлопців така неймовірна любов до цього стилю мильної опери, яка так добре транслюється на телебаченні.

Це все ми (сміється)

Хто написав Y: The Last Man?

Браян К. Вон.

Так, він був хлопцем з «Загублених». Той інший хлопець Деймон Лінделоф, ні. Це все він.

(Сміється)
 
Я начебто протилежний до цих хлопців. Я – телевізійник, який випадково опинився в коміксах, натомість багато з цих хлопців були авторами коміксів, які приходили і хотіли писати для телебачення. Я прийшов з іншого середовища, але думаю, що вони дуже схожі. Наприклад , як розгортаються історії: я уявляю випуски як епізоди сезону. В мене просто коротші сезони. Мій сезон – як кабельний сезон, роблю 12 епізодів, 12 випусків – і це – я пропрацьовую три або чотири арки і нарешті веду до того, і ти скажеш: «О, то ось для чого ти поміщав це в першу книжку» зовсім як у серіалі. Для мене це схожі світи. Ти твориш в основному – і цікаво, якщо задуматись, – ти твориш щось, що хочеш, щоб було двигуном, який штовхає сюжет кожен випуск, кожен епізод, і потім хочеш, щоб загальна арка склалась. Ось чому я думаю, що сторітелінг тут схожий.

Ви коли-небудь розмовляєте в кімнаті для авторів про те, щоб, можливо, співпрацювати над коміксами? Комікс від тебе і Бена для Image міг би задати жару.

(Сміється). Дозволь тобі дещо розповісти: я б охоче заліз до Бена в голову і побув там з тиждень. Не знаю, що б сталось, якби я вийшов (Сміється). Я був би іншою людиною. Я ставлюсь до нього мало не як до божества. Але так, думаю, що ми всі такі зайняті, і всі робимо своємо, але як музиканти, могли б «а давайте зіграємо щось разом», зрештою, ми граємо разом щодня у кімнаті. Думаю, такою є наша співпраця.

Справедливо. Що ж, трохи перемкнемось, що там далі в тебе в коміксах? Я щось чув про Oni.

Так, справді, Майк Бенсон, який допоміг мені сюди пробитись і круто взявся за «Місячного Лицаря», ми зробили багато разом:  Deadpool: Suicide Kings – я написав «Загін самогубців» і там були Дедшот, і Дедпул. Спробуй зробити це, коли пишеш і дивишся на половину сценарію і думаєш: «Чому це в мене написано Дедпул в половині сценарію?».

(Сміється)

Ми зробили Luke Cage Noir  і Deadpool Pulp, який полюбили. Тому співпрацюємо над книгою Oni зараз. Ми якраз на середині її написання. Вона називається Brick, і це основному, не хочу надто спойлерити – про шлях хлопця і його сили, щось схоже на олдскульного «Людину-павука»: велика сила приходить з великою відповідальністю – і що ти робитимеш з нею? Я дам вам слоган. Ось як ми продали її. Я сказав: «Що як 12-річний хлопець мав контроль на монстром Франкштейном?», таким був наш пітч з Майком – і вони його купили.

Тож це твій авторський комікс?

Так.

Отже це ще одна штука для дискусії в інтернеті – авторські комікси. Це твій перший авторський комікс?

Так.

Це напрямок, в якому ти плануєш працювати з коміксами, чи хочеш пограти в корпоративній пісочниці також?

Знаєш, думаю, я хочу свій торт і з’їсти його також (Сміється).

(Сміється) Чому ні?

Знаєш, як весело грати великими шаховими фігурами. «Загін самогубців» – найбільший тайтл, з яким я працював. Хтось може сказати, що й «Дедпул» великий, з шаленими шанувальниками, і також по книжці на місяць. Я скажу, що сумую, і не настільки люблю щомісячні книжки, я сумую за міні-серіями, мені не вистачає одиночних історій. Ця штука з мінісеріями, що тобі не треба турбуватись про безперервність всього цього, тобто можна бути більш креативним. Треба бути дуже розсудливим і конкретним щодо того, що ти робиш в серії, але в мінісеріях можна бути трохи дикішим, тому мені хочеться це робити. Я люблю писати такі книжки, просто братись за різних персонажів інших світів (Elseworlds) – я любив ці книжки, коли захоплювався коміксами.

Деякі з них мої улюблені книжки.

Дуже схожі до серії Marvel What If...? (Що, як?).

What If...? ніколи так не чіпляли як Elseworlds. Elseworlds здаються більшими з якоїсь причини, а часом і були більшими. Вони були глянцевими, а от What If...? були, я б сказав…

What if Galactus... – тут зовсім інше.

Правильно, вони були дуже супергеройсько дурнуваті. Але я любив What if..., там є кілька класичних історій. Elseworlds завжди були мені ближчі, бо я був таким хлопцем DC.

Знаєш, це кумедно, та я ніколи не усвідомлював, що це два великі табори. Я виріс, читаючи обидва. Коли говорив з людьми, а вони мені «Я ніколи не читаю Marvel», а я казав: «Що? Як ти можеш пропустити «Людей Х» Кріса Клермонта та Джима Лі»? Вони мене формували.

Я розповідав цю історію раніше. Коли був малим, мама взяла мене до шкільного психіатра, тому що, очевидно, я був дуже пригнічений, і майже не говорив, тому вона не знала, що зі мною. Ніколи не забуду, як розмовляв з психіатром і поїздку автобусом додому – мені було вісім років – мама повертається до мене і вона розлючена. Дуже розлючена. «Справді? Справді?» А я: «Що?». А вона: «Поговоримо, коли будемо вдома». Коли ми дістались додому, відчинила двері, вона сказала: «Де вона? Де вона?» А я: «Що де, мамо?». А вона: «Де та дурнувата книжка коміксів?»

(Сміється).

Ви маєте розуміти, що Бета Рей Білл (Beta Ray Bill) побив Тора і відібрав його молот. Я був спустошений. Мама сказала: «Я думала, хтось скривдив тебе».

О Боже!

(Сміється). Я не уявляв, але якою емоційною була та книжка для мене. Кумедно, але The Judas Contract (Контракт Юди) DC Comics, де Робін стає Найтвіґом – має такий самий настрій для мене. Я ніколи не розумів один табір або інший, просто любив обидва і їхні комікси. Я уявляю себе кращим за вас, дітиська, які тримаються одного табору. (Сміється)

(Сміється) Ох, я б хотів дізнатись, що думав психіатр в той момент «Це те, про що я говорю з дитиною, так? Ви приколюєтесь?»

Зараз він такий: «Боже, тепер вони керують світом! Якби я тільки знав тоді!»

Адаме, приємно було бачити тебе знову.

Джерело: CBR

Увага! Видавництво «Рідна мова» не планує продовжувати переклад серії «Загін самогубців» у зв’язку з низьким попитом серед українських читачів.