Альберт Чинг для CBR

2016 рік видався для Диво-Жінки неймовірним. Не тільки тому, що супергероїня святкувала 75-річчя після дебюту в жовтневому номері №8 All Star Comics (1941), створеному Вільямом Моултоном Марстоном, і піднялась до статусу ікони поп-культури за останні десятиліття, і буквально кілька тижнів тому її назвали почесним послом Організації Об’єднаних Націй (що дещо спірний крок), а ще вона прикрасила лінійку нових поштових марок у США. Та найбільше увагу до неї привернув галас довкола фільму «Диво-Жінка» режисера Патті Дженкінса з Галь Гадот (2017) – перший повнометражний для героїні, яка тільки вдруге опинилась на великому екрані.

І все ж Диво-Жінка – насамперед персонажка коміксів. Автором, який керує її пригодами, що виходять двічі на місяць, є Ґреґ Ракка, який повернувся до Діани Принц в межах ініціативи DC Comics – «Відродження». Ракка скористався прискореним графіком випуску на користь книжки, з випусками, події яких відбуваються у теперішньому часі, ілюстрованими художником Ліамом Шарпом, і в минулому, де Ракка працює зі своєю співавторкою з Black Magick Ніколою Скотт для створення «Року Першого».

«Диво-Жінка» не тільки найкраще сприйнята критиками книжка з серії DC «Відродження», а неодноразово довела, що варта уваги. В кінці вересня Ракка міркував про неоднозначну сексуальність Диво-Жінки, даючи зрозуміти, що Діана канонічно квір, що не дивно для персонажки, родом з райського острова, де живуть тільки жінки, та все-таки викликає чимало дискусій та гучних заголовків.

CBR детально обговорив з Раккою «Диво-Жінку» раніше на New York Comic Con, зараз поговоримо про її сексуальність, галерею лиходіїв, чому він бачить Гепарду як Дволикого («Бетмен») в Діани і чому історія походження Диво-Жінки не така складна, яка хотілось би.

CBR: Ґреґу, наприкінці минулого місяця в інтерв’ю Comicosity обговорювали сексуальність Диво-Жінки і це викликало цілий шквал повідомлень. Не хочу робити інтерв’ю про інтерв’ю, однак як ти оцінюєш те, що історія отримала власне життя, як ставишся до реакції на твої коментарі?

Ґреґ Ракка: Думаю, ми побачили реакцію багатьох людей, які нічого не знають про персонажа, і вирішують, що це ще один стовп, на якому вони стоятимуть. Я оцінюю це так само, як висловлювання: «Ви зняли фільм "Мисливці за привидами" – і всі вони жінки! Ви зіпсували його». Справді? Справді?

Мені поставили конкретне запитання. DC не хотіли б, щоб я брехав чи викручувася, і не нечесно до персонажа. Репрезентація має величезне значення.

Думаю, що, якщо ми дійсно хочемо закрити цю тему, яка викликала такий спротив, то для такої невеликої меншості можемо сказати просто «Я не хочу говорити про це!». Окей, але є ті, яким потрібно це почути, і я більше дбаю про них. Гарантую, що, якщо ми втратили читачів через це, то здобули більше.

Для тих, хто каже: «Це рекламний трюк» – ні, це не так. Ви побачите, що це просто ще один елемент характеру персонажа. Як колись, коли ми говорили про Кейт, коли я писав «Бетвумен». Так, вона теж квір. В неї руде волосся і вона єврейка. Це елементи характеру. Але не визначення характеру.

Однією з сил [Диво-Жінки] є любов. Однією з її богів-покровителів є Афродита. А її профіль – любов. Вона йде назустріч світу з відкритими долонями. Не зі стиснутими кулаками. Це Бетмен йде до світу зі стиснутими кулаками. Його вирішення проблем: «Як сильно я можу вдарити і куди?». В Діани: «Я хочу зрозуміти тебе, йди зі мною». Лассо Правди вимагає розуміння. Ось така природа правди. «Щоб знайти правду, я маю зрозуміти. Для мене розуміти – це знати тебе. Якщо я не знаю тебе, то не можу любити тебе». Це фундаментальні речі.
Мене це дивує не більше, ніж те, що є расисти, гомофоби, жінконенависники, геймергейтери, негідники MRA. Це приходить з територією. Це те, де ми живемо.

Правильно, і як ти сказав, це невелика меншість. Безумовно чимало людей сприйняли це дуже позитивно, побачили в цьому натхнення. Навіть для тих, хто знав персонажа і бачив це як щось очевидне, до того це проглялось лиш підтекстом.

Та ні. Це не новина. Інші письменники писали про це. Казали це. Це є в тексті. Момент, на який чекає багато людей, не впевнений, чи він під час мого авторства, тому що служитиму персонажу та історії, як буде найкраще.

Як ти його назвав «проблема Північної зірки» [Northstar – персонажа Marvel, який голосно проголошує свою сексуальність].

Точно. Подивіться, ми бачили Феміскіру і життя Діани в «Році Першому». Вона та, якою є. Сказати, що вона – квір, казати, що вона над цим всім – це все правда. Її справжнє кохання – Стів Тревор, і це завжди було каноном. Та я не збираюсь говорити одне і потім ігнорувати іншу правду про характер. Вони не в опозиції. Люди, які відповіли та почули одне, хоч чули і щось інше, а потім повернулись і сказали: «Чекай, а Стів Тревор?» Ти не читав, що було сказано тоді. Ти не читав інтерв’ю. Ти повівся на клікбейтний заголовок. А ті, хто знає, ті знають, і це нормально.

Думаю, ми пройшли це. Думаю, що для переважної більшості це: «Чому ми досі говоримо про це?» І думаю, що краще: «Ми говоримо про це і добре!» А є ще група людей, які кажуть: «Аааа! Ви зламали мою іграшку!» Номер один, не твою. Номер два, уявляй, що хочеш, це твоє право.

Поговоримо про «Диво-Жінку» №8, інтермедію «Року Першого», ілюстровану Білкіс Евелі, і сфокусуємось на Барбарі Енн Мінерві, майбутній Гепарді.

Це передує прокляттю. Передує прибуттю Діани в Рік Перший. Ми зустрічаємо Барбару Енн у віці 9 років, а потім зустрічаємось з нею у приблизно 23-24 років. Це про її захоплення на все життя та переслідування амазонок, з академічної та наукової точки зору.

Так само, як Стів у Році Першому паралельно з Діаною, це - доля. У Барбари Енн теж була доля, якої вона була мимовільною частиною. Ось про що «Диво-Жінка» № 8.

Ти помітив, що Диво-Жінка, для такого іконічного персонажа, насправді не має лиходіїв того ж рівня.

В неї слабка галерея лиходіїв. Однією з причин, чому я вважаю її галерею противників слабкою, є те, що багато з них представлені ідеологією більше, ніж характером. Одна з переваг галереї лиходіїв Бетмена – те, що майже кожен з них, за винятком Джокера – і думаю, ви зламаєте Джокера, якщо спробуєте його занадто зрозуміти – має зрозумілий пафос. Гарві розбиває вам серце. Ви розумієте Дволикого. Ви не отримаєте цього з більшістю антагоністів Діани. Багато з антагоністів Діани є антагоністами тому, що вони з нею не згодні, тому що вона «жінка». Або «надто красива». Тут немає психопатії.

Також вони всі науковці. Усі поспіль. Доктор Кейл. Доктор Психо. Доктор Отрута. Доктор Кібер. Мабуть, ви маєте мати ступінь магістра або доктора філософії, щоб не любити Диво-Жінку.

Очевидно, що Гепарда – персонаж, який тебе дуже цікавить.

Я дуже хотів, щоб Барбара Енн була для Діани Гарві Дентом. Барбара Енн має бути другом. Якщо вона буде тим другом, вона має бути другом для всіх них. Вона має бути кимось, до кого Стів близький. Вона має бути кимось, до кого Етта була близькою до того, як все сталось. Ми маємо мати змогу любити її. І щоб любити її, маємо розуміти її. Ось про що це.

Все стається в ідеальний час, тому що в «Році Першому» (частина 3) ми представляємо цю юну Барбару Енн. Тепер ви бачите, як вона входить в міфологію. У «Брехні» (частина 4), ми бачимо як Барбара Енн вилікувала від прокляття Урзкартаґа. Це був ідеальний час сказати: «Ось як ця жінка сюди дісталась». І тепер ви бачите, як вона рухається вперед.

Багато лиходіїв в «Диво-Жінці» також мають складні історії - їх стільки разів переписували.

І неточно! Я провів дослідження – ім'я Доктора Кібер Сильвія - з C як в Cyber. Що мені з цим робити? А Доктор Отрута? Вона – росіянка. Її прізвище «Мару». Коли Кейл вперше з'явилась, (редактор) Іван (Коен) і я провели години за обговореннями: «Яка тут патологія? В чому причина? Що зробить її добрим антагоністом для Діани?» Те, що вона дивиться на неї і каже: «Я не погоджуюсь з усім, що ти репрезентуєш». Не з феміністичного погляду, а з феміністичної аргументації, ти просуваєш неправду. «Я заробила це! Я мала працювати для цього. А ти тут кажеш: «Гей, ти просто можеш бути такою, як я! Але не можеш. Боги не розгулюють довкола, наділяючи кожному благословення. Декому з нас довелось працювати, щоб вибратись з злиднів!»

Хороший лиходій має бути таким лиходієм, коли ти просто сидиш і розмірковуєш про нього і кажеш: «Я бачу, звідки це все. Я це розумію». Дещо про Гепарду, і ви побачите це в кінці «Року Першого» (Частина 3), те, що Барбара Енн не вірить у богів. Етта каже: «Ну, тут іншопланетянин літає довкола Метрополісу». Відповідь Барбари Енн: «Віра у позаземне життя має науковий глузд». Спитайте мене, чи вірю я у надприродне – і вони дивляться, а там Діана, і вона змітає цілу стіну. У цей момент Барбара Енн така: «Трясця, це справжнє. Все, що ця жінка казала про Афіну, Гермеса, Деметру, Гефеста, Геру - вони справжні». І в ту ж хвилину, коли ви віддаєте їй належне, бачите, як вона опиняється у ситуації, коли Урзкартага каже «Тепер ти моя». Бачите, як найкращі наміри ведуть до гордині, що стає пасткою для неї.

З цього ви бачите становлення Гепарди, яка гляне на Діану і скаже: «Це твоя провина. Ти зробила це зі мною. Поки тебе тут не було, нічого з цього не було можливим». І в ту секунду, коли ви це розумієте, хіба ваше серце не стикається? Особливо коли вона каже: «Ми були друзями», а Діана відповідає: «Так. І я все ще твій друг. Я попереджала тебе. А ти сказала, що не треба, і все одно це зробила». Це для мене переконливіше. Ось те, що може пробити на сльозу, від чого стискається серце. Так працюють найкращі історії Бетмен / Дволикий, коли бачите, як Гарві простягає руку, і Брюса в каптурі, який віддаляється «Повернись!» і тоді монетка приземляється не так, як хотілось.

Так само, як і лиходії, Диво-Жінка відчуває обмеження через своє походження – коли ви думаєте про тріаду DC, то очевидно, що походження Бетмена і Супермена знають всі. З Диво-Жінкою важче це все просто пояснити.

Але ж ні. Є щось дивно захопливе в її народженні. З Бетменом і Суперменом ви ніколи не задумуєтесь: «Як вони народились?» Тут суперечливо. Її походження насправді доволі просте. Вона з міфологічного райського куточка тільки для жінок, це її войовнича культура. Вона залишає дім, щоб ніколи не повертатись, коли незнайомець розбивається біля їхніх берегів і передвіщає велике зло, з яким їм треба боротись. Вона – та, хто піде. Вона йде добровільно, і вона покидає все, що знала, щоб йти в цей дивний новий світ з цим незнайомцем, щоб врятувати нас усіх. Це історія походження. І так на шляху вона отримує свої сили.

Думаю, що це пропускали та ігнорували роками, і логічно чому, – те, що вона йде, вірячи, що ніколи не зможе повернутись. Причина цього губиться, тому що вона повертається увесь час. Вона повертається додому, тому що ми всі любимо розповідати про Феміскиру. Ми хочемо розповідати історії про інших амазонок. Це круто! Це весело. Ви отримуєте всю міфологію. Але це так само як повернути Супермену Криптон, і ніколи не забирати. Вони створили багато історій про те, що Супермен повертається на Криптон так чи інакше, але Криптон ніколи не залишається в Супермена. Він завжди назавжди втрачений.

Думаю, ми забуваємо, наскільки цей момент важливий. Якщо ви подумаєте про те, що це значить, і що це значить в плані героїзму, що вона залишає все що будь-коли знала - і все, що вона будь-коли знала про рай та безсмертя - і що вона робить це через того хлопця, який раптово з'явився і її люди такі: «Це означає, що ми маємо втрутитись, це наш обов'язок». І вона – саме та, хто має це зробити, тому що її матір королева. А її матір: «Я не хочу, щоб ти йшла». Мати могла б сказати: ти не підеш. А вона така: «Ні, я мушу йти. Я маю бути тою, хто піде».

Вона вибирає – і це не через відчуття обов'язку чи провини.

Це в її природі – прагнути так вчинити. Думаю, ще в частині «Wonder» (мандрувати) в Wonder Woman. Вона мандрує. Інші амазонки не мандрують. Їм наплювати, що відбувається за межами Феміскири. «Це світ того чоловіка. Він налажав з ним, як завжди». Вони не переймаються, а Діана: «Я хочу побачити. Я хочу знати. Я хочу зустріти. Мені це потрібно». Це частина її, і з цього, ви можете побачити правду про неї, яка є гонитвою за істиною. Щоб починати таку гонитву, ви маєте прагнути розуміння.

О, зовсім про це не думаю, Альберте (сміється).

Коли ти анонсував, що повертаєшся до «Диво-Жінки» для «Відродження», не думаю, що більшість людей очікували побачити тебе знову в DC. Крім того, здавалось, що ти перемістився від супергеройських коміксів загалом і сфокусувався на авторських. Звісно, ти не робив би цього, якби не хотів, і це інтерв'ю показує, наскільки ти заряджений на цю серію. Наскільки класним був цей досвід для тебе?

Це прекрасно. Я зараз в золотій ері співпраці. Працюю з Майклом Ларком та Ніколою Скотт над авторським, працюю з Ніколою, Ліамом та Білкіс (над «Диво-Жінкою»), з Джастіном Ґрінвудом над «Стамптауном». Всі, хто оточують «Диво-Жінку», ця команда просто феноменальна. Лора (Мартін), Ромуло (Фаджардо Дж.), Джоді (Вайнн), Марк Дойл, Кріс Конрой, Ребекка Тейлор, Девід Вєлґош, всі. Феноменальні. Дженні Фрісон на варіантах, вона така захоплена, така включена. Всі захоплені, ніхто не криється, жодну ідею не відкидають, в кожного є право голосу.

Якби ти спитав мене торік «Ти бачиш себе в DC?» Я б сказав «Ні!» В цей час торік це було б: «З біса, ні!» А потім вони подзвонили. Там є три персонажі, які б змусили мене відповісти на дзвінок. Це був номер один. Вони зробили свою пропозицію, і я послухав.

Дивись, я пішов з поганою славою. Пішов через те, що це був поганий досвід і погані обставини. «Ми маємо впевнитись, що це не повториться. Якщо ми можемо впевнитись, що це не повториться, буду щасливий продовжити переговори». DC зробили свій хід. Вони важко працювали над тим, щоб я міг повернутись до цього і повернутись робити це у позитивний спосіб, і де я відчуваю підтримку. Де я відчуваю безпеку.

Це відчувається як унікальний досвід, а ти працював над багатьма книжками, над багатьма характерами.

Такого ще не було. І це чудово. Це просто неймовірно. Думаю, це проявляється на сторінках. І тільки це справді має значення. Це проявляється на сторінках? Якщо так, то ми добре робимо свою роботу.

Джерело: CBR