«Академії "Парасолі"» можна сприймати як катарсис. Майже 12 років тому Джерард Вей на піку сил My Chemical Romance презентував комікс на лейблі Dark Horse. Шість випусків Вей передавав конфлікти у гурті з реального життя у вигаданій історії семи прийомних дітей з надсилами, які борються з тягарем гнітючого виховання недавно померлого батька. Класичні архетипи Людей Ікс, облиті гасом та показані через психоделічну призму.

Сюрреалістична, жива та особиста «Академія "Парасоля". Апокаліптична сюїта» наповнена смертоносними дітьми, балакучими апаратами та скрипковими соло, під які тільки кінець світу зустрічати, та, по суті, комікс про способи, у які члени сім’ї можуть безповоротно нашкодити одне одному, і про те, як пройти через цей біль. «Ми [My Chemical Romance] були у горнилі слави і неслави, і герої переживають подібне у коміксі та серіалі», - розповідає Вей про своє творіння.

Після років проведених у пеклі розробок та кіношному лімбо «Академія "Парасоля"» нарешті знайшла домівку на Netflix. Тепер її головним викликом показати людяність головних героїв через іншопланетне горилоподібне тіло (Космохлоп) та підлітка-вбивцю часу (Номер п’ять). Телефоном Вей розповідає про створення коміксу, про те, як музичне життя вплинуло на цю історію і як батьківство змінило його письменство.

Звідки взялась ідея коміксу «Академія "Парасоля"»?
Мій підхід до мистецтва такий: створювати треба те, що сам хотів би почитати, послухати чи побачити, те, чого немає у такому вияві, як собі уявляєш, те, що можна подати тільки через твою призму. Серед коміксів я не бачив нічого схожого на «Академію "Парасолю"». А бачив багато – і ті історії, які можна було б по 50 років років розвивати, і ті, які справді стільки тривали, але не бачив нічого такого, щоб штовхало читача на саме дно, а потім одразу вело до чогось чудового.

Комікси, з якими ви виросли, –  які з них стали вашими бібліями?
Перший комікс, який зачепив, я його навіть самостійно купував, – «Люди Ікс» Кріса Клермонта та Марка Сильвестрі. Він справив неабиякий вплив на те, як я творю «Академію "Парасолю"». Те, як вони розповідали історію: стрибки довкола різних персонажів через серію віньєток, і читач розглядає ці маленькі фрагменти їхні життів, які врешті-решт зійдуться докупи. Приблизно те, що в мене в «Академії "Парасоля"».
«Вартові» справили на мене величезний вплив, і надихнули на деякі елементи в «Академії "Парасоля"». «Повернення Темного лицаря», і Daredevil: Born Again (Шибайголова) теж. Тоді я відкрив для себе Doom Patrol (Фатальний патруль) Ґранта Моррісона, і це стало моєю сумішшю дивних та приголомшливих історій.

Перед тим як стати серіалом «Академія "Парасоля"» мала бути екранізована Universal як повнометражна стрічка. Чи був цей процес дивним чи емоційно важким?
Так, це було емоційно важко, забирало багато часу та виснажувало. Я вкладав в це більше, ніж, мабуть, мав би. Брав участь у численних попередніх переговорах. Їх було багато, але жодного результату. Не думаю, що той, хто керував процесом, хоч трохи в це вірив. Це було емоційно виснажливо. Тож потім я вирішив, що створюючи комікси, зосереджуватимусь на коміксах, а все інше, що відбуватиметься навколо них не намагатимусь контролювати, нехай існує в іншому медіумі.

То яким був шлях від фільму до серіалу на Netflix?
Universal давно могли зайнятись фільмом, та нарешті сказали нам, що не будуть. Ця опція просто зникла, і тоді Dark Horse зв’язались зі мною і сказали: «Знаєш, телебачення стає все божевільнішим. Що ти думаєш про "Парасолю" як серіал?» і я сказав: «Думаю, це чудово, тому що мені б хотілось провести більше часу з цими персонажами». Тому що «Академія "Парасоля"» як комікс розгортається дуже швидко. Це перший графічний роман, у якому могло б легко бути 12 випусків, але ми залишили його без зайвини.
У будь-якому випадку, вони сказали «Ми б хотіли, щоб зустрівся з UCP [Universal Cable Productions], це продакшн. Вони виготовляють чимало всього для телебачення», так само як інші мережі. Я сів з Доун (Олмстед, президенткою UCP), вона мені сподобалась, як і її люди, вони добре ставляться до митців. Доун спитала, якою є моя ціль, і я сказав «Моя ціль – створити дивовижний омікс. Я створив щось голлівудське. І пройшов через цю машинерію. Якщо створю по-справжньому добру роботу, тоді у вас завжди буде матеріал для шоу». Врешті-решт знову був більше залучений, як співвиконавчий продюсер, але, безумовно, від початку знав, що серіал відрізнятиметься від коміксу.

Перечитую [«Академію "Парасолю"»]: це ж така історія про батьківство і сім’ю, які безповоротно змінюють нас. Що ви переживали, коли писали ці ранні комікси?
Бути у гурті –  як жити у неблагополучній сім’ї: всі ці особистості довкола різні і значні, це не тільки люди в твоєму колективі, але й ті, кого зустрічаєш в дорозі, команда, яка працює з тобою, і весь це персонал. Гурт – неблагополучна сім’я, в кожному з героїв є частинка мене, є частинки хлопців в деяких з характериків, є ті різні ролі, які ми грали в гурті, і ці ролі інколи змінювались. Ми були в горнилі слави і неслави, тож персонажі переживають це в коміксі і серіалі.

В цій сім’ї діти різних рас, ось наприклад Мері Дж. Блайдж [виконує роль Ча-Ча]. В чому полягало осмислення різноманітності в серіалі?
Ще на ранньому етапі переговорів всі зійшлись на тому, що має бути різноманітність кастингу та презентації. Ми всі хотіли цього, і це один зі способів, який дійсно покращив вихідний матеріал. Першоджерело не є таким різноманітним, але на ранніх переговорах між Dark Horse і мною, між Джеремі Слейтером, який є оригінальним продюсером і написав пілотну серію, і мною. Він прагнув до різноманітності. UCP теж, і тоді, коли ми спілкувались з Netflix – вони теж цього хотіли. І це ідеальна ситуація для різноманітності, адже всі діти – прийомні.

«Академія "Парасоля"» виходить на екрани в той же рік, що й «Фатальний патруль». Чи публіка готова до таких супергероїв?
Саме час для такого, тому що люди хочуть чогось іншого, потребують іншого. Останні десять років вони дивились історії становлення. Думаю, публіці потрібно те, що змушує думати і викликає глибину переживань. Дивне – інакше. Дивне – свіже та нове. Публіка готова до того, що йде глибше. Нам не потрібні просто герої, які мають якісь божественні сили.

Як змінилось ваше письменництво? Адже була перерва. Це ніби той самий комікс, але, схоже, ви виросли як творець у своєму стилі.
Коли сиджу і думаю про досвід, який пережив після другого тому, то стільки всього сталось. Був гурт, який розпався і зник. Одне з найкращого, що це дало – мати можливість виховувати дочку і бути поруч з нею майже весь час, бо не потрібно їздити на гастролі. Батьківство стало стало набагато більше важити в моєму житті. Я накопичив мудрість. Навчився відпускати своє его. Здобув людяність. Навчився мовчати і почав слухати. Став кращим в цьому всьому.

Джерело: Rolling Stone

">

Як криза в гурті My Chemical Romance надихнула Джерарда Вея на «Академію "Парасолю"»

12.07.2021

10 хв. на читання

Серії та автори

Комікси

Джерард Вей почав писати серію коміксів ще до того, як його гурт розпався. Тепер комікс екранізований на Netflix.

Чарльз Голмс для Rolling Stone

Читання «Академії "Парасолі"» можна сприймати як катарсис. Майже 12 років тому Джерард Вей на піку сил My Chemical Romance презентував комікс на лейблі Dark Horse. Шість випусків Вей передавав конфлікти у гурті з реального життя у вигаданій історії семи прийомних дітей з надсилами, які борються з тягарем гнітючого виховання недавно померлого батька. Класичні архетипи Людей Ікс, облиті гасом та показані через психоделічну призму.

Сюрреалістична, жива та особиста «Академія "Парасоля". Апокаліптична сюїта» наповнена смертоносними дітьми, балакучими апаратами та скрипковими соло, під які тільки кінець світу зустрічати, та, по суті, комікс про способи, у які члени сім’ї можуть безповоротно нашкодити одне одному, і про те, як пройти через цей біль. «Ми [My Chemical Romance] були у горнилі слави і неслави, і герої переживають подібне у коміксі та серіалі», - розповідає Вей про своє творіння.

Після років проведених у пеклі розробок та кіношному лімбо «Академія "Парасоля"» нарешті знайшла домівку на Netflix. Тепер її головним викликом показати людяність головних героїв через іншопланетне горилоподібне тіло (Космохлоп) та підлітка-вбивцю часу (Номер п’ять). Телефоном Вей розповідає про створення коміксу, про те, як музичне життя вплинуло на цю історію і як батьківство змінило його письменство.

Звідки взялась ідея коміксу «Академія "Парасоля"»?
Мій підхід до мистецтва такий: створювати треба те, що сам хотів би почитати, послухати чи побачити, те, чого немає у такому вияві, як собі уявляєш, те, що можна подати тільки через твою призму. Серед коміксів я не бачив нічого схожого на «Академію "Парасолю"». А бачив багато – і ті історії, які можна було б по 50 років років розвивати, і ті, які справді стільки тривали, але не бачив нічого такого, щоб штовхало читача на саме дно, а потім одразу вело до чогось чудового.

Комікси, з якими ви виросли, –  які з них стали вашими бібліями?
Перший комікс, який зачепив, я його навіть самостійно купував, – «Люди Ікс» Кріса Клермонта та Марка Сильвестрі. Він справив неабиякий вплив на те, як я творю «Академію "Парасолю"». Те, як вони розповідали історію: стрибки довкола різних персонажів через серію віньєток, і читач розглядає ці маленькі фрагменти їхні життів, які врешті-решт зійдуться докупи. Приблизно те, що в мене в «Академії "Парасоля"».
«Вартові» справили на мене величезний вплив, і надихнули на деякі елементи в «Академії "Парасоля"». «Повернення Темного лицаря», і Daredevil: Born Again (Шибайголова) теж. Тоді я відкрив для себе Doom Patrol (Фатальний патруль) Ґранта Моррісона, і це стало моєю сумішшю дивних та приголомшливих історій.

Перед тим як стати серіалом «Академія "Парасоля"» мала бути екранізована Universal як повнометражна стрічка. Чи був цей процес дивним чи емоційно важким?
Так, це було емоційно важко, забирало багато часу та виснажувало. Я вкладав в це більше, ніж, мабуть, мав би. Брав участь у численних попередніх переговорах. Їх було багато, але жодного результату. Не думаю, що той, хто керував процесом, хоч трохи в це вірив. Це було емоційно виснажливо. Тож потім я вирішив, що створюючи комікси, зосереджуватимусь на коміксах, а все інше, що відбуватиметься навколо них не намагатимусь контролювати, нехай існує в іншому медіумі.

То яким був шлях від фільму до серіалу на Netflix?
Universal давно могли зайнятись фільмом, та нарешті сказали нам, що не будуть. Ця опція просто зникла, і тоді Dark Horse зв’язались зі мною і сказали: «Знаєш, телебачення стає все божевільнішим. Що ти думаєш про "Парасолю" як серіал?» і я сказав: «Думаю, це чудово, тому що мені б хотілось провести більше часу з цими персонажами». Тому що «Академія "Парасоля"» як комікс розгортається дуже швидко. Це перший графічний роман, у якому могло б легко бути 12 випусків, але ми залишили його без зайвини.
У будь-якому випадку, вони сказали «Ми б хотіли, щоб зустрівся з UCP [Universal Cable Productions], це продакшн. Вони виготовляють чимало всього для телебачення», так само як інші мережі. Я сів з Доун (Олмстед, президенткою UCP), вона мені сподобалась, як і її люди, вони добре ставляться до митців. Доун спитала, якою є моя ціль, і я сказав «Моя ціль – створити дивовижний омікс. Я створив щось голлівудське. І пройшов через цю машинерію. Якщо створю по-справжньому добру роботу, тоді у вас завжди буде матеріал для шоу». Врешті-решт знову був більше залучений, як співвиконавчий продюсер, але, безумовно, від початку знав, що серіал відрізнятиметься від коміксу.

Перечитую [«Академію "Парасолю"»]: це ж така історія про батьківство і сім’ю, які безповоротно змінюють нас. Що ви переживали, коли писали ці ранні комікси?
Бути у гурті –  як жити у неблагополучній сім’ї: всі ці особистості довкола різні і значні, це не тільки люди в твоєму колективі, але й ті, кого зустрічаєш в дорозі, команда, яка працює з тобою, і весь це персонал. Гурт – неблагополучна сім’я, в кожному з героїв є частинка мене, є частинки хлопців в деяких з характериків, є ті різні ролі, які ми грали в гурті, і ці ролі інколи змінювались. Ми були в горнилі слави і неслави, тож персонажі переживають це в коміксі і серіалі.

В цій сім’ї діти різних рас, ось наприклад Мері Дж. Блайдж [виконує роль Ча-Ча]. В чому полягало осмислення різноманітності в серіалі?
Ще на ранньому етапі переговорів всі зійшлись на тому, що має бути різноманітність кастингу та презентації. Ми всі хотіли цього, і це один зі способів, який дійсно покращив вихідний матеріал. Першоджерело не є таким різноманітним, але на ранніх переговорах між Dark Horse і мною, між Джеремі Слейтером, який є оригінальним продюсером і написав пілотну серію, і мною. Він прагнув до різноманітності. UCP теж, і тоді, коли ми спілкувались з Netflix – вони теж цього хотіли. І це ідеальна ситуація для різноманітності, адже всі діти – прийомні.

«Академія "Парасоля"» виходить на екрани в той же рік, що й «Фатальний патруль». Чи публіка готова до таких супергероїв?
Саме час для такого, тому що люди хочуть чогось іншого, потребують іншого. Останні десять років вони дивились історії становлення. Думаю, публіці потрібно те, що змушує думати і викликає глибину переживань. Дивне – інакше. Дивне – свіже та нове. Публіка готова до того, що йде глибше. Нам не потрібні просто герої, які мають якісь божественні сили.

Як змінилось ваше письменництво? Адже була перерва. Це ніби той самий комікс, але, схоже, ви виросли як творець у своєму стилі.
Коли сиджу і думаю про досвід, який пережив після другого тому, то стільки всього сталось. Був гурт, який розпався і зник. Одне з найкращого, що це дало – мати можливість виховувати дочку і бути поруч з нею майже весь час, бо не потрібно їздити на гастролі. Батьківство стало стало набагато більше важити в моєму житті. Я накопичив мудрість. Навчився відпускати своє его. Здобув людяність. Навчився мовчати і почав слухати. Став кращим в цьому всьому.

Джерело: Rolling Stone