Катерина Молочко: «Єдине, що пов’язує РМ з Росією, — це коментарі гейтерів». Частина 2

Продовження. Читати Частину 1.

Коли почнете видавати українських авторів?

У «Рідній мові» було кілька неуспішних кейсів, і з того часу не склалося. Але в РМ ми хочемо пробувати заново і вже ведемо перемовини, щоб видати гостросюжетну прозу українського автора. Сучасні українські автори вийдуть у межах наших наявних серій, а не окремо.

Подивимося, що з цього вийде. Це – новий напрям, і мені треба зрозуміти, хто з маркетингової команди буде цим займатися і чи потрібно шукати нову людину. Адже якщо ми почнемо видавати українських авторів, щонайперше треба буде приймати рукописи, читати їх і відповідати авторам, які їх надсилають. Зараз на це просто не вистачає рук.

Ну, і, звісно, процес редагування та промоції з українським автором геть інший – це ми теж усвідомлюємо й уявляємо, скільки на нас чекає нових процесів і викликів.

Не можу з тобою не поговорити про популярний нині тренд у дизайні книжок – кольорові зрізи. Помітила, що РМ дуже активно в це вдається: у вас не просто кольорові зрізи, вони різнобарвні й часто з малюнками. Що дають видавництву такі дизайнерські штуки? Зокрема, коли йдеться про трилери, які, по суті, одноразові. Чи додає це продажів аж настільки, щоб ними заморочуватися?

Йой, не називай трилери одноразовими! Ну просто ніж у серце!

Річ у тому, що різнокольорові зрізи не сильно здорожчують книжку. Наприклад, у «Повороті ключа» Рут Веа, де на зрізі намальовані ключики, на це пішли умовні три краплі чорної фарби. Кольоровий форзац навіть коштує дорожче. І в будь-якій книжці так само. Кольоровий форзац у «Паперовому палаці» коштував дорожче, ніж зріз на «Повороті ключа».

Наприклад, роман «Звабливі речі» Джанелл Браун коштує 600 гривень. Книжка дуже красива, але ті ж таки 600 грн вона коштувала б і без кольорового зрізу. Вона дорога з інших причин: вартість прав, її обсяг (576 сторінок), а отже, більше паперу й дорожчий переклад; і це ще не все, що впливає на вартість книжки.

Нещодавно в одній з соцмереж одна з читачок агресивно наполягала, що Рут Веа треба видавати без кольорового зрізу та в м’якій обкладинці, бо це — трилер. Але в такому вигляді вона не буде коштувати відчутно дешевше.

Скільки б, наприклад, коштували трилери Рут Веа у м’якій обкладинці без зрізу з малюнками?

Максимум на 50 гривень дешевше, ніж зараз. Бо витрати, по суті, всі ті самі. Наприклад, якщо в «Повороті ключа» прибрати різнокольоровий зріз, кольоровий форзац замінити просто чорним, а тверду обкладинку – на м’яку, вийшло б у найкращому випадку близько 50 грн економії. І то не факт: треба прораховувати реальний проєкт.

Тут проситься приклад видавництва Vivat, яке почало робити книжки у м’яких обкладинках, і вони суттєво дешевші.

Видавництво Vivat є частиною більшого холдингу, ми ж наразі — незалежне видавництво, яке не входить до жодного холдингу. Це не можна порівнювати. Було б добре, щоб, порівнюючи, люди враховували типи видавництв і проводили паралелі в межах однієї категорії. Наприклад, видавництво, яке є лише продуктовою компанією ніколи не зможе вести комунікацію так, як це робить видавництво, що водночас є і книгарнею.

Коли бачу дописи в соціальних мережах, де нас порівнюють із величезними видавництвами, – це тішить, але водночас і бентежить.

Яскравіший дизайн допомагає переконати читача заплатити за книжку більше, і тому ви так приділяєте цьому увагу?

Ну дивись, я слідкую за українськими новинами, але весь інший контент – і пізнавальний, і розважальний – споживаю англійською, в соціальних мережах – ютуб, інстаґрам, тікток  – дивлюся все виключно англійською. Моя домашня бібліотека наполовину складається з англомовних книжок: я читаю в оригіналі й більше орієнтуюся на те, що роблять на Заході.

Тому ще коли я тільки почала працювати в «Рідній мові», одразу почала лобіювати зміну оформлення. Видавництво не видавало книжки з різнокольоровими зрізами, бо тоді для цього просто не було обладнання в Україні. Тепер воно є. Хочеться вірити, що вагомий внесок у це зробили ми, бо я дістала всіх, кого можна було, – що ми хочемо таке зробити. Бачила красивезні ексклюзиви британських книгарень та окремих проєктів, і дуже хотіла, щоб український продукт теж мав такий формат оформлення, але не ексклюзивно, а взагалі.

До речі, на ваших зрізах, зазвичай є якісь малюнки. Чи не плануєте тоді робити й простіші – одноколірні – зрізи?

Думаю, що ні. Мені не подобається, коли зріз у книжки просто залитий кольором.

Чому?

За кордоном цей напрям розвивався поступово, а ми можемо перестрибнути попередні етапи і піти відразу далі – робити різнокольорові зрізи, не обмежуючи свою уяву. Просто залити зріз, наприклад, чорним – це не про нас. Адже можна трошки допрацювати – і буде значно краще.

Є невеличкий тренд на ринку – видавати книжки з дуже гарячими сценами. Його лідер зараз – КСД, але в планах РМ теж є кілька таких книжок – наприклад, письменниці Л. Дж. Шен. Як гадаєш, хто цільова аудиторія таких книжок і чому вони стали раптом такі популярні?

О, ми запустили цей невеличкий тренд. «І де був той розум?..» Л. Дж. Шен – перша книжка з цієї категорії, що вийшла українською. Цю книжку й цю авторку я обрала ще в тій самій першій добірці книжок, які варто було б видати. У нас часто запитують, чому саме ця книжка. Це позбавлено логіки, якщо дивитися зі сторони.

Проте це логічно, якщо знати деталі. На той момент я аналізувала закордонні ринки і звернула увагу на популярні «хот» книжки, які українською тоді взагалі ніхто не видавав. Це здивувало й спонукало до багатьох теорій, які треба було перевірити на практиці. Для цього мені потрібна була книжка. Книжка з гарячими сценами, яка б була на слуху в топі саме в той момент – і не видавалася російською, звісно. Усе інше не підходило. Чому? Не скажу, але думаю, загальна ідея вже зрозуміла.

Ми виставили пропозицію на кілька книжок, але, як я вже згадувала раніше, те, що видавництво видає, і те, що хотіло б видати, – різні речі.

Єдині правовласники, які відповіли, були правовласники книжки «І де був той розум?..». Так вона вийшла українською.

Особисто для мене це був експеримент. Вдалий експеримент.

Тепер же РМ видає книжки Л. Дж. Шен, Меґан Бренді і ще однієї ду-у-уже популярної авторки, яку я наразі не можу назвати, але можу зізнатися, що ми видамо одразу чотири її книжки. Уже готуємо ці проєкти. Впевнена, наші читачі будуть у захваті.

Днями побачила, що ви почали робити електронні книжки. Здається, раніше у вас такого не було?

Так, ми лише нещодавно почали співпрацювати з Librarius і зробили перші п’ять електронних книжок: «Велика глушина» та «Чотири вітри» Крістін Генни, «9 листопада» Коллін Гувер, «І де був той розум?..» Л. Дж. Шен та «Скандальне сестринство з Приквіллов-роуд» Джулії Беррі. Поки що ми підписали договір лише з Librarius, можна сказати, що це ексклюзив. З іншими майданчиками  – ведемо перемовини, зокрема і щодо аудіоформатів.

Це – пробний проєкт. Ми поки не виділяли окремих людей на цей напрям, що теж займає наші ресурси.

За відчуттями, наявність електронної книжки знижує продаж паперових книжок, але ми хочемо подивитися, що з цього вийде. До того ж деякі читачі питали про електронні версії, тобто певний запит є. За моїми спостереженнями, існування книжки в аудіо не зменшує продажі паперових книжок: мої знайомі, які слухають аудіо, зазвичай мають і паперову книжку: коли зручно – послухав, коли незручно – почитав. А коли маєш електронку, не чула, щоб хтось одночасно купував і паперову. Тільки якщо книжка дуже зайде і захочеться мати її в бібліотеці.

Це – мої спостереження, але про це говорять і деякі аналітичні дані та інші видавництва.

Чому електронні книжки зазвичай не надто дешевші за паперові? Наприклад, я порівняла ціни: ваше «9 листопада» Коллін Гувер в електронці коштує 240 грн, паперова – 400. «Скандальне сестринство з Приквіллов-роуд» Джулії Беррі – так само. А коли на сайті знижки на паперові книжки, різниця виходить зовсім мінімальною. Часто читачі вважають, що видавництво просто бере той самий файл, який воно віддавало в друк, і продає його. Чому тоді так дорого?

Це дуже довга тема, про яку можна говорити окремо. Якщо брати за основу тезу, що електронні версії книжок урізають продажі фізичних – робити їх просто не вигідно. Так, за останні два роки український книжковий ринок змінився, але він ще не в тому обсязі, щоб видавництва могли беззастережно експериментувати з будь-якими ідеями.

Я до того, що коли ми купуємо права, ми робимо маркетинговий план. Маркетинговий план – це не лише про промо, це також і про продажі. Ми наперед прогнозуємо певні продажі, і на базі цих цифр вибудовується багато внутрішніх процесів. Максимально простий приклад: ми прописали, що продамо певної книжки умовних 5 тисяч примірників. Якщо ми робимо електронну версію, ми вже стільки паперових не продамо, це для нас ризик, адже це руйнує всі внутрішні розрахунки.

Плюс права на продаж електронної версії купуються окремо або оплачуються додатково. Для створення електронних книжок потрібна окрема команда. Книжку для електронних версій треба окремо зверстати, бо це не той файл, який ми відправляємо в друк, а зовсім інший, що має більше спільного з програмуванням, ніж із фізичною книжкою. До того ж у кожного майданчика свої вимоги. І ще кожен сервіс електронних книжок бере комісію, як і книгарні, коли продають паперові книжки.

Тобто електронна книжка – це не паперова мінус друк, ні.

Ви розглядаєте роботу тільки з платформами для електронних книжок чи будете й продавати файли, які можна завантажити в рідер?

Наразі не будемо. Ми і без цього постійно стикаємося з піратством: канали в телеграмі, профілі в інстаґрамі та тіктоці продають наші книжки в електронці – вони їх просто сканують. Інколи пірати навіть пишуть під нашими ж дописами в соцмережах: «Продам електронку цієї книжки». Ми банимо, проте вони з’являються знову й знову.

Ми дуже активно з цим боремося. До речі, саме пірати, які крадуть наші книжки, потім використовують тему Росії, щоб нас загейтити. Якось ми прикрили одній людині мережу таких піратських каналів, і людина з таким же ім’ям та прізвищем почала писати під дописами блогерів, де вони показують наші книжки, що, мовляв, ті підтримують русню та інший гейт.

Як саме ви боретеся з піратством?

Скаржимося, висилаємо документи адмінам платформи, що ми єдині в Україні правовласники. Це дуже довго і важко, і, на жаль, не завжди результативно, але можливо.

Окрім електронного, ми стикаємося і з піратством паперових книжок. Наприклад, жодної книжки видавництва РМ немає і наразі не буде в м’якій обкладинці: це не надто здешевлює книжку, але додає проблем. Бувають ситуації, коли читач скаржиться на якість нашої книжки, присилає фото, а вона в м’якій обкладинці – тобто це піратська копія. Якщо бачите будь-яку книжку РМ у м’якій обкладинці — вона точно піратська.

У мене було відчуття, що «Рідна мова» робила ухил на комікси. А зараз – більше трилери, доросла художка, а комікси відстають. Чи слушні мої спостереження?

Річ у тому, що в Україні ґік-культура суттєво вужча, ніж книжковий ринок загалом, у коміксів таких обсягів продажів немає. І я не знаю жодного видавництва, яке б мало ресурси, щоб вкластися і розкачати цю тему. Ми видаємо комікси для тих людей, які вже розбираються, що це таке. На деяких коміксах у нас навіть анотацій немає: розраховано на те, що людина вже в курсі, що вона купує, розбирається, що таке комікси Ніла Ґеймана, що таке «Сага» або «Казки».

Ми хочемо й плануємо це змінювати і більше говорити про комікси. Коли виходили нові наклади одних із перших коміксів уже від РМ – «Вартові» Алана Мура чи його ж таки «V означає Vендета», – ми багато говорили про те, як саме ці комікси змінили галузь, що це взагалі таке, як їх читати. Це додало нових читачів. Плануємо більше комунікувати з читачами про комікси, але коли на це буде більше часу.

Деякі комікси РМ доводиться чекати особливо довго: той-таки «Трансметрополітан» або останній том «Проповідника» Ґарта Енніса. У чому справа?

Коли читачі питають, чому так довго щось не виходить, вони орієнтуються на власні вподобання, і це нормально, але в нас – у видавництва – багато різних проєктів і ми не можемо закрити всі їх одразу й водночас.

Думаю, тут варто розуміти головне – ніхто так сильно, як видавництво, не зацікавлений у тому, щоб якнайшвидше видати книжку, потішити своїх читачів і обернути кошти, щоб мати фінансові ресурси на нові проєкти.

Якщо говорити про комікси, то тут усе індивідуально й буває багато різних нюансів. Наприклад, у нас в штаті лише один верстальник, і якщо він буде робити доволі складний для верстки «Трансметрополітан», то робота над усіма іншими коміксами зупиниться на кілька місяців.

Щось уже перекладено й зверстано, і ми не можемо дочекатися, щоб видати ці комікси, але досі очікуємо документи. Щось дуже дороге в собівартості й видати один такий комікс – це плюс-мінус така ж сума, як видати два якісь інші.

Взагалі у видавництв може бути багато нюансів, про які навіть не здогадуються читачі. Наприклад, часто питають, чому книжку видали не з оригінальною обкладинкою. А може бути будь-яка ситуація. Немає контакту з власником оформлення. Так-так, зазвичай це не правовласник тексту. Може статися таке, що зображення, яке нам потрібне для обкладинки або для ілюстрацій, не продається на територію України – просто такі правила фотобанку. Адже файли для оформлення купуються окремо, і кожне з зображень купується ще окремо. Наприклад, наші пильні читачі помітили, що на обкладинці «Сімейної гри» Кетрін Стедмен маєток та дерева – це не ті зображення, що на оригінальній. Так, саме ті файли для комерційного продажу на території України недоступні, і з цим уже нічого не поробиш.

Наприклад, на оригіналі «Звабливих речей» – 12 зображень. Десь стільки ж – на оригінальній обкладинці «Одне за одним» Рут Веа. Кожен блік може бути окремим зображенням, яке треба купувати у фотобанку або художника.

Ще один приклад – «Піранезі» Сюзанни Кларк. Ми видали книжку на місяць пізніше, бо друкарня замовила й чекала фольгу під це замовлення: спочатку ми не планували тиснення, а потім місяць просто чекали, поки приїде матеріал. Адже друкарні не закуповують матеріали «про всяк випадок» – лише під конкретний проєкт. Ми могли би сказати: «Давайте просто зробимо чорний ефалін і не будемо чекати». Але для нас і для читачів, це важливо – щоб книжка була красивою.

Проте буває, що немає можливості чекати: бо інколи в контрактах прописують дату, коли ти маєш видати книжку. Якось, ще у «Рідній мові», ми відмовилися видавати книжку, бо там було надто багато жорстких обмежень: щодо розміру накладу, дати виходу, вартості книжки тощо.

Поговорімо про класику. Яка логіка книжок, які ви обираєте в цій серії? Вона називається «Відомі та незвідані», але поки що в неї входять лише відомі. Коли будуть незвідані?

Ну, по-перше, назва серії не про те, що отут будуть «відомі», а отут – «незвідані». Ми свідомо обирали таку, щоб її можна було розвернути більш цікаво. Хтось є відомим, але водночас – незвіданим.

По-друге, лише здається, що ми видаємо тільки відомих. Але ту ж таки «Книгу джунглів» Редьярда Кіплінга мало хто читав повністю. Наразі ж ми замовили переклад другої частини «Книги джунглів» — здається, її українською ніколи не видавали. Що тут відомого? І так якісь нюанси є щодо всіх книжок серії світової класики. Наприклад, перекладачка спеціально опрацює ті 120 сторінок тексту «Знедолених» Віктора Гюґо, які ніколи не перекладалися українською. А з радянських видань «Робінзона Крузо» Даніеля Дефо були викинуті релігійні моменти й деякі інші фрагменти тексту, які потрібно було повернути.

Якщо говорити про українську класику, там така сама історія. Деякі тексти цензурувалися при житті автора — і якщо хтось видає прижиттєвий текст, це не значить, що він повний і нецензурований. Наприклад, повна версія «Кайдашевої сім’ї» Івана Нечуя-Левицького виглядає трохи не так, як ми вчили в школі. Ми отримуємо багато запитань від читачів і блогерів, що це за видання, адже воно не збігається з жодним, які вони читали чи мають у домашній бібліотеці.

Іноді нам справді закидають, що ми видаємо надто очевидні тексти, але кожен може зайти в наш профіль в інстаґрамі, відкрити фото, на яких нас позначено, і побачити безліч світлин читачів із книжками нашої серії класики, і кожен допис буде про те, що раніше людина не читала цю книжку, читала не в такому вигляді, не розуміла на такому рівні й дякує за передмову, що також допомогла осягнути текст.

Ми не ставили собі за мету видавати лише ті твори, про які ніхто не чув. Цю серію лише почали, тому все ще попереду. Оскільки ми не ставили собі фінансовий план, то нам було не дуже важливо, скільки ми на ній заробимо. Хоча продається вона добре.

Чесно кажучи, звучить не дуже переконливо, бо українська класика зараз у топі продажів, і саме тому її так активно почали видавати всі видавництва.

У топі в когось конкретного? У нас в рейтингу продажів за весь час існування РМ книжки серії «Відомі та незвідані» починаються після 30 позиції, як не крути: і за кількістю примірників, і за сумою прибутку. Це при тому, що саме ці деякі книжки виходили одними з перших.

Ну, і ми ж ми не лише зараз – на хвилі загального обговорення – запустили цю серію. Ми давно збиралися видати класику – фактично від початку створення РМ цей процес і розпочався. Адже минулої зими в передпродажі з’явилися одразу чотири книжки серії. Очевидно, що на їхню підготовку пішло багато часу.

Ми готові продовжувати цю серію довго, фактично наразі в неї немає фінішу, бо для нас було важливо це зробити в принципі. І це не питання рентабельності.

А якщо порівнювати за продажами Рут Веа й українську класику: що краще продається?

Рут Веа, звісно. Наприклад, Valse mélancolique Ольги Кобилянської ми за весь час (це близько року) продали до 3 тисяч примірників, а будь-якої з книжок Рут Веа – до 3 тисяч примірників за перші кілька місяців після виходу.

До речі, вище ти обмовилася, що Рут Веа була ображена на Україну. Що трапилося?

Українською вийшла її дебютна книжка в «У лісі-лісі темному». Не в якомусь конкретному видавництві. Це був спільний проєкт «Книголаву», «Нашого Формату» та Yakaboo, і хоча я не знаю деталей, зі сторони виглядає так, що згодом усі троє вирішили не видавати спільні проєкти. Можливо, я помиляюся.

Одну з книжок Рут Веа я додала до вже згаданої першої добірки того, що варто було б видати. Відділ прав сконтактував із правовласниками, а ті відповіли, що є можливість придбати права лише на кілька книжок авторки одразу. Адже вже був кейс, коли видали одну й це образило авторку, адже кожна її книжка дуже популярна.

Ми вибачилися, що так сталося, і ризикнули домовитися. Агент запропонував нам купити права відразу на три книжки. Для нас це був ризик: раптом вона не буде продаватися? На той момент не мали аналітики не те що продажів «У лісі-лісі темному», але й будь-яких схожих книжок. Ми тоді ризикнули й купили всі три. А зараз ми видаємо вісім книжок авторки й тішимося нашій співпраці: тому, що історії Веа припали до душі нашим читачам, і особливо – що наразі авторка відкрито заявляє про свою підтримку України.

Скільки у вас проєктів у роботі? На що ви далі будете робити ухил?

Офіційно ми анонсували понад 40 проєктів. Їх усі можна переглянути на нашому сайті в розділі «Видавничі плани».

Загалом плануємо й надалі наповнювати свої серії, розпочати видавати українських авторів, робити електронні та аудіоверсії книжок. Роботи дуже багато – справа тільки за людьми та часом.

Джерело:Сенсор