Містері: коротко про популярний жанр гостросюжетної літератури

Написання містері роману нагадує створення пазла. Найбільший виклик для автора у цьому жанрі – визначитися, коли саме додавати певні фрагменти інформації, щоб читач не втрачав цікавості і дочитав історію аж до фінального великого викриття.

Що таке містері роман?

Містері – жанр художньої літератури, який простежує за злочином (вбивство, зникнення тощо) від моменту вчинення до завершення розслідування. Такі романи часто називають «хто-це-зробив», тому що вони перетворюють читача на детектива, який намагається зрозуміти хто, що, коли і як вчинив у конкретному злочині. Центральним персонажем більшості містері є детектив або ж приватна особа, яка розслідує справу.

Виникнення містері роману

Історії з елементами криміналу існують століттями. Ще у давній Греції Софокл писав на такі теми, як дітовбивство, вбивство, вигнання, суїцид та смерть. Евріпід писав про помсту і страждання, показував більш людські риси міфічних богів.

Чимало літературних критиків та дослідників вважає, що містері у сучасному значенні створив Едґар Аллан По. У 1841 році він опублікував оповідання «Вбивства на вулиці Морг», в якому зображений Оґюст Дюпен – перший літературний детектив. Це був новаторський момент, який поклав початок створенню цілковито нового літературного жанру. Дюпен – перший широко відомий персонаж в літературі, який працював над справою, збирав докази та розкрив таємницю.

5 піджанрів містері та кримінальної літератури

• Детективні романи. Такі кримінальні романи розкручуються довкола детектива (професійного, аматора чи вже у відставці), який розслідує злочин. Детективи часто починаються з таємничого інциденту чи смерті, а їхній розвиток дії показує, як протагоніст йде за зачіпками, розглядає підозрюваних і зрештою розкриває справу.
• Затишні детективи. Такі містері романи не містять сексуальних чи насильницьких сцен, а також ненормативної лексики. Щоб розкрити справу, протагоніст у затишному детективі часто використовує власний інтелект на противагу звичним поліційним процедурам. Цей піджанр дещо перетинається з детективними романами.
• Поліційні (юридичні, судові) процедурали. Ці містері романи зображають протагоніста, який належить до правоохоронців чи юристів.
• Історії-кейпери. У таких містері історію розповідають з погляду злочинців, а не детективів, які намагаються їх схопити. Кейпери втягують читачів у злочини і переслідування, дають повний доступ до мотивів злочинця, його хитрощів й обману. Кейпери часто містять гумористичну складову.
• Трилери. Це похмурі, захопливі та напружені гостросюжетні історії. Вони рідко містять комічні елементи. Хоч будь-який вид літератури може викликати хвилювання і напругу, але тільки для трилера це – основна мета та визначальна риса.

Структура містері роману

Деякі містері романи ламають традиційний формат, щоб збільшити напругу чи погратися з читацькими очікуваннями. Але загалом більшість мають схожу структуру:

• Злочин. Аудиторії представляють злочин, довкола якого розгортається історія.
• Розслідування. Протагоніст працює над розкриттям таємниці, опитує кожного підозрюваного, шукає докази, йде за зачіпками в надії знайти винного.
• Сюжетний поворот. Протагоніст знаходить нову підказку, неочікувану зачіпку або тріщину в алібі підозрюваного, яка шокує його – і читача – і змінює напрям розслідування.
• Прорив. Протагоніст відшукує останній шматочок пазла і розв’язує загадку.
• Підсумок. Зловмисник впійманий, а всі нерозкриті питання з’ясовані.

10 ключових елементів містері

1. Сильний гачок. Хороший містері роман має запрошувати читачів до розслідування злочину, а ефектний початок критично важливий для того, що захопити їхню цікавість. Містері має стартувати з мінімально достатньою кількістю інформації про злочин, щоб вибудовувати інтригу з першого рядка. Це визначальний момент, коли читачі вирішують, чи хочуть вони читати далі. Якщо на початку немає драматичного елементу, читач очікуватиме, що й вся книжка буде такою. Перший розділ започатковує і таємницю, і зближення читача з центральним героєм у пригоді, яка веде до розкриття злочину.
2. Атмосферне оточення. Історії цього жанру мають створювати зловісний, тривожний настрій через оточення, щоб підтримувати напругу довкола невідомого антагоніста, який ховається у тінях. Середовище в містері часто дає можливості для того, щоб залишати підказки та фальшиві сліди (букв. «червоні оселедці»).
3. Злочин. Злочин – елемент, який живить сюжет містері роману. Показаний у першому розділі злочин створює центральний конфлікт, який запускає розслідування, відправляючи головного героя у квест з пошуку злочинця, та стимулює оповідь.
4. Шукач. У серці кожного містері є головний герой, налаштований розкрити злочин. Письменник може підняти ставки, створивши для героя особистий інтерес. Містері можуть розгортатися довкола розслідувача-аматора – звичайної людини, яка розслідує справу. Розвиток персонажа-шукача для роману вкрай важливий: необхідне тло, яке пов’язує його зі злочином чи злочинцем, і мотив, який пояснює, чому розкриття цього злочину важливе для героя.
5. Лиходій. Містері часто називають «хто-це-зробив», тому що винуватець невідомий до того моменту, доки його не викриють наприкінці. Сюжет історії відтворює його дії. Головний герой, а з ним і читачі розкривають особу злочинця, коли сюжет досягає кульмінації.
6. Імпульс оповіді. Сюжет містері – постійний рух, завдяки петлянню нитки оповіді, яка грає з читачем в котика-мишку. Темп буде пришвидшуватися, що ближче буде сюжет до кульмінації, а головний герой – до розкриття злочину.
7. Стежка підказок. Підказки – літературний елемент, який дозволяє містері-історіям залучати читачів на глибшому рівні, ніж інші жанри художньої літератури. Читач стає детективом-аматором, йдучи стежкою підказок у намаганні розкрити особу винуватця.
8. Передбачення. Містері часто залишають натяки на те, що трапиться у майбутньому. Це називають передбаченням. Письменник може натякнути на майбутню подію майже непомітною підказкою чи через діалог персонажів. У передбаченні автор може і тонко натякати, і прямо казати, що відбудеться далі.
9. Фальшивий слід (букв. червоний оселедець). Хороший містері роман збиває читача зі шляху. Фальшиві сліди – необхідні елементи жанру. Ці несправжні підказки вибудовують напругу, включають інших підозрюваних, відволікають детектива – і навіть читача – відводячи від справжнього винуватця. Письменник створює «червоних оселедців», роблячи додатковий наголос на об’єкті, події чи персонажі, які насправді не є аж такими важливими в цій історії, чим захоплює увагу читача.
10. Кінець, який розставляє всі крапки над «і». Наприкінці хороших містері романів є велике викриття – шукач розкриває особу винуватця. Фінал також має надати алібі всім іншим підозрюваним, щоб зміцнити докази щодо особи справжнього убивці та усунути сумніви щодо інших, а також зв’язати всі ниточки.

Написано на основі джерел:
What Is the Mystery Genre?
The 10 Essential Elements of a Mystery Story