Уривок з трилера «Звабливі речі» Джанелл Браун

Злочинниця і спадкоємиця багатого роду зустрінуться на берегах холодного берега озера Тахо. Шахрайка і жертва – чи їхні ролі дещо складніші? Пориньте в атмосферу роману «Звабливі речі» Джанелл Браун.

***

У КОЖНОГО ЗЛОЧИНЦЯ СВІЙ MODUS OPERANDI. У мене він такий: я спостерігаю і чекаю. Вивчаю, що люди мають і де вони його тримають. Це доволі просто, бо вони самі мені все показують. Їхні профілі в соцмережах – це наче розчинені навстіж двері до їхнього світу. Вони ніби благають мене зазирнути всередину і взяти собі щось на згадку.

До прикладу, Алєксєя Пєтрова я знайшла в інстаграмі. Якось переглядала знімки незнайомих людей, аж доки на очі потрапило жовто-бананове «буґатті» й чоловік на його капоті. Він так самовдоволено шкірився, що я одразу зметикувала, як високо він себе несе над цією грішною землею. До кінця тижня я вже знала про нього все: з ким він товаришує, хто його рідні, як він полюбляє розважатися, у яких магазинах скуповується, у яких ресторанах їсть, у яких клубах зависає. А ще довідалася, що він страшенно самозакоханий тип і побутовий расист, який не має ані крихти поваги до жінок. Усі його знімки супроводжували хештеги і мітки геолокації. Усе його життя було задокументовано й каталогізовано.

Я спостерігаю і чекаю. А за першої нагоди беру. Дістатися до таких людей значно легше, ніж ви думаєте. Зрештою, вони щохвилини звітують про свої справи перед усім світом. Мені ж залишається лише з’явитися на їхньому шляху в потрібному місці. Люди охоче відчиняють двері вродливим і гарно вбраним дівчатам. До того ж не ставлять їм зайвих запитань. А потрапивши всередину, головне – правильно вибрати час. Варто дочекатися, коли жінка залишить сумочку на столі, а сама піде в туалет. Або коли всі дружно і завзято почнуть парувати вейпами чи нап’ються до чортиків, і тоді натовп понесе тебе на стихійному куражі. Отоді й настає слушна мить.

Я з’ясувала, що багатії, передусім молоді багатії, дуже легковажні. Тож ось що станеться з Алєксєєм Пєтровим. За кілька тижнів, коли сьогоднішня ніч (і моя присутність у ній) розтане хмарками в його притрушеній кокаїном пам’яті, він збере валізу і гайне на тиж день у Лос-Кабос із десятком своїх легких на підйом друзів. Викладатиме в інстаграм фотографії, як він піднімається на борт #гольфстрім, красується у вишуканому вбранні #версаче, попиває #domperignon, яке лежить у відерці з льодом #зчистогозолота, а ще засмагає на палубі з #прекраснілюди у #мексика.

І поки Алєксєя не буде вдома, до його порожнього маєтку під’їде фургон з назвою неіснуючої компанії, яка займається реставрацією меблів і зберіганням творів мистецтва. Це на випадок, якщо раптом сусідам заманеться визирнути зі своїх фортець, так само захованих за високими парканами. (Але вони не визиратимуть.) Мій партнер Лаклен – а це саме він був у моєму ліжку – зайде в дім, набравши коди на воротах і на дверях, які я йому повідомлю. Він візьме те, що я йому наказала: дві пари не надто дорогих наручних годинників, пару діамантових запонок, крісла від Gio Ponti, італійський журнальний столик і ще кілька речей. І завантажить їх у свій фургон.

Ми могли б украсти в Алєксєя значно більше, але ми не робитимемо цього, бо дотримуємося правил, які я встановила, коли вперше вступила у гру кілька років тому. Не бери забагато; не будь жадібною. Бери лише те, про що не дуже шкодуватимуть. І кради тільки в тих, хто може собі дозволити такі речі.

ОСНОВНІ ПРАВИЛА КРАДІЖКИ

1. Ніколи не кради творів мистецтва. Хоч якою спокусливою видаватиметься картина відомого художника, що коштує кілька мільйонів доларів, красти її – марна справа, бо ти ніколи не зможеш продати такий твір мистецтва. Навіть латиноамериканські наркобарони не дадуть ані копійки за краденого Баскію, якого ніколи не зможуть перепродати на відкритому ринку.

2. Діаманти вкрасти неважко. Але справді цінні зазвичай є унікальними екземплярами, а відтак їх легко ідентифікувати. Тому доцільніше брати менші діаманти. До того ж варто виймати їх із ювелірних виробів і продавати порізно.

3. Фірмові, брендові речі – дорогі годинники, дизайнерський одяг, сумочки – це завжди хороший куш. Візьми, приміром, годинник Patek Philippe, вистав його на eBay і продай якомусь айтішнику з Хобокена, який отримав свою першу зарплатню і хоче похизуватися перед друзями. (Але тут головне набратися терпіння: краще вичекати пів року – на випадок, якщо поліція моніторить інтернет, шукаючи крадені речі.)

4. Готівка. Найліпший друг крадія. Але роздобути її найважче. Діти мажори ходять із пластиковими картками, а не носять повні кишені купюр. Щоправда, якось я знайшла дванадцять тисяч доларів у кишені на дверцятах лімузина, який належав синові одного телекомунікаційного магната із Ченду. То була чудова нічка.

5. Меблі. Тут потрібно бути надзвичайно уважним. Треба добре знатися на антикваріаті. А я на ньому знаюся. У цьому мені допомагає диплом бакалавра з історії мистецтва (бодай у чомусь він допомагає). А ще треба мати канали збуту. Ти ж не вийдеш на найближче перехрестя із чайним столиком дизайну Накашими, сподіваючись, що хтось із перехожих візьме й отак відразу віддасть занього тридцять тисяч доларів готівкою.

Я вкрала три сумочки Birkin і норкову шубу Fendi з гардеробної зірки реалітішоу «Шопоголіки». А з вечірки в маєтку менеджера хеджевого фонду винесла в сумці вазу династії Мін. Ще я примудрилася зняти перстень із жовтим діамантом із пальця доньки китайського сталевого магната. Діваха нализалася до чортиків і лежала в туалеті готелю «Беверлі Гіллз». Якось я навіть викрала «мазераті» з гаража двадцятирічної зірки ютубу, відомої своїми карколомними каскадерськими трюками. Хоча згодом довелося кинути автівку в Калвер-Сіті, бо вона була надто впізнавана, щоб її продати.

Отже, Алєксєєві діамантові запонки вирушать в ювелірну майстерню з недоброю репутацією в центрі міста, де їх розберуть і продадуть. Годинники виставлю на продаж в одному інтернет-магазині за вельми привабливою ціною. А меблі пот раплять до складських контейнерів у Ван Найзі, звідки згодом попрямують до кінцевого пункту призначення.

Із часом до контейнерів прибуде торговець антикваріатом з Ізраїлю на ім’я Ефраїм, щоб відчинити їх і забрати вміст. Він запакує меблі у великі дерев’яні ящики і відішле у швейцарський порт, у якому діє вільна зона за межами національної митної зони. Там нікому й на думку не спаде перевіряти походження меблів, зате буде вдосталь покупців, готових заплатити тією самою священною готівкою, отриманою, звісно, нечесним шляхом. Те, що ми взяли в Алєксєя, врешті осяде в колекціях у Сан Паоло, Шанхаї, Бахрейні, Києві. За це Ефраїм візьме 70 відсотків від ґешефту. Насправді це грабунок серед білого дня, але без нього ми не впораємося.

По завершенні всіх процедур ми з Лакленом поділимо на двох 145 тисяч доларів.

А коли ж Алєксєй докумекає, що його пограбували?

Судячи з його активності в інстаграмі, йому знадобиться днів зо три після повернення з Мексики, щоб очуняти і проспатися з похмілля. А тоді якоїсь днини він зайде у вітальню і відчує, що чогось бракує. Хіба в тому кутку не стояла пара крісел, оббитих золотим оксамитом? (Того дня він о восьмій ранку опублікує фото пляшки Patron і напише: «Якась чортівня. Здається, в мене їде дах. Лікуюся текілою».) Ще за якийсь час він помітить, що зникли годинники. (З’явиться ще один пост: знімок з новенькими блискучими годинниками на його волохатій руці з міткою геолокації у Feldmar Watch Company, у Беверлі-Гіллз. «Не можу обрати, куплю усі».) Однак заяву в поліцію він не писатиме. Такі, як він, роблять це вкрай рідко. Бо хто захоче носитися з купою паперів, мати справу з допитливими правоохоронцями і займатися всіма цими дурницями через кілька якихось дрібничок? Їх усе одно ніхто ніколи не знайде, легше купити нові.

Супербагатії не такі, як ми з вами, розумієте? Ми щоденно, щохвилини знаємо, де лежать наші гроші та цінні речі. А в багатіїв гроші лежать у різних місцях, тому вони дуже часто забувають, де і скільки має бути. Гордість за те, що їм належать надзвичайно дорогі речі – як, наприклад, оцей кабріолет «Макларен» за 2,3 мільйона доларів! – часто є лише маскою, за якою вони приховують лінь, яка заважає їм дбати про свої речі. Автівка може розбитися, картина може зіпсуватися від тютюнового диму, а сукню від відомого модельєра викидають на смітник, лишень раз одягнувши. Понти – наше все. Краса ефемерна. Завжди знайдеться якась новіша, яскравіша цяцька на заміну. Легко прийшло, прахом пішло.