Уривок з романтичної історії «І де був той розум?..» Л.Дж. Шен

«І де був той розум?..» – перша книжка циклу All Saints High, яка розповідає про буремні стосунки капітанки групи підтримки та футбольної зірки зі школи-суперника.

Книжки циклу All Saints High Л.Дж. Шен пов’язані не сюжетом, а персонажами. Їх можна читати у будь-якій послідовності.

РОЗДІЛ 1

У переддень останнього шкільного року
Я на трибунах помітила тебе,
Красуню миловиду,
Закохану всім серцем у хлопчину,
Який те серце мріє розтоптати.

Дарка
Майже вісімнадцять.

У Зміїній ямі сьогодні людно.

Як завжди, коли б’ється Вон, а б’ється Вон завжди. Він ламає носи так само легко, як розбиває серця. А розбивати серця, якщо ви раптом не знали, він справжній майстер. Відколи його взяли до школи Всіх Святих, мінімум шестеро дівчат перевелись до інших шкіл, аби лиш не натрапляти на нього у шкільних коридорах. Вчитись йому тут іще три роки, тож батьки по всьому місту замикають своїх донечок удома, тремтячи від страху.

Усі популярні хлопці нашої школи і школи-суперниці, Лас-Хунтас у Сан-Дієґо, б’ються у зміїній ямі під час ритуалу посвяти. Я не люблю цих мордобоїв, але Блайт, Аліша та Езме потягли мене сюди в ніч напередодні початку шкільного року. Вони палкі фанатки Вона. Цей додік провів літні канікули в Італії, в майстерні скульптора, і повернувся два дні тому, тож вони прибігли кайфонути від прекрасного і незворушного обличчя свого кумира.

Правду кажучи, Вон занадто жорстокий, щоб закохатися, віддатися пристрасті чи хоча б симпатизувати комусь. Що ж, це буде урок, який вони засвоять з болем. А я дивитимусь на це з насолодою, попри те, що мені доведеться потім співати їм на вушка «О-Боже-люба-він-того-не-вартий».

Примітка: він вартий на всі сто.

– Як такій жорстокій людині вдається творити настільки тонке мистецтво? З ним хочеться шпекатись аж до гріха, – Блайт жує своє руде волосся, як у Русалоньки, і витріщається на Вона, який тиняється по полю у рваних чорних шмотках, що щільно облягають його сухі м’язи.

За легендою, Зміїна яма – покинуте футбольне поле на околицях Сан-Дієґо – отримала цю назву після того, як поле занедбали через зміїну чуму. На вицвілих облуплених трибунах хлопці понуро цмулять пиво. Ми ж, дівчата, сидимо схрестивши ноги, посьорбуємо дороге вино з пляшки і вейпимо. Юрба з Лас-Хунтас сидить на трибунах навпроти нас. Вони не носять швейцарських брендів і не водять німецькі машини. Вони передають одне одному напівпорожні пляшки з текілою і самокрутки.

– Блайт, це капець, він же з другого курсу, – Аліша, вся така розкішна дівчина, суміш афроамериканки і голландки, сидить біля мене і видає такі звуки, наче її нудить.

– Ой, замовкни, ти б влаштувалася працювати на повний день його використаним презервативом, якби він захотів тебе. Ви приїхали сюди не для того, щоб дивитись, як лупцюватимуть спітнілу шантрапу.

– А з ким він там б’ється? – я гучно клацаю фруктовою жуйкою і підтягую свою темно-зелену вельветову мінісукню. Мої десять відтінків блискучого білявого волосся перев’язані шовковистим чорним бантом, і я вся така Pinterest-готова. Ефектні стрілки на очах і надуті матово-червоні губки створюють ідеальний нуарний ефект.

Я – Дарка Фалловіл.

Капітан команди підтримки.

Мажорна сучка.

Маленька Міс Популярність.

І як я вам? От невезуха. Тинейджери мене не цікавлять. А от самодостатні чоловіки…

– Гадки не маю, але я йому не заздрю. Всі поєдинки сьогодні були такі брутальні, а Вон – найкращий боєць у цій ямі, тож зазвичай його лишають на солодке, – Аліша вивчає свій манікюр.

– Свіже м’ясо ведуть! – кричить хтось трьома рядами нижче, і ми всі встаємо й витягуємо шиї, щоб глянути на того бідолаху, який іде битися із самим Воном Спенсером.

Я стаю навшпиньки, а натовп навколо реве, вимахуючи кулаками. У повітрі висить суміш запахів поту, алкоголю і запеклої крові від попередніх боїв. Я відчуваю на язику різкий присмак людського відчаю.

А наступної миті бачу на полі високу, міцно збиту постать, яка зигзагами наближається до Вона. В руці у нього якась пляшка, здається, алкоголю, а його в міру довге темнорусяве волосся – чи воно світло-каштанове? – спадає на чоло. Я не можу роздивитись його обличчя, але мені й не треба. На його червоній сорочці діра, просто навпроти серця, і моя рука мимохіть торкається невеличкого морського камінця, який висить у мене на шиї.

Тільки не зомлій, сучко. На тобі суперкоротка сукня.