«Щаслива катастрофа» – друга і заключна частина зворушливої дилогії, яку відкриває роман «Сватання для початківців». Що відбувалося у життях персонажів далі?

Уривок з книжки «Сватання для початківців» Медді Довсон

Обережно! Уривок містить спойлери до «Сватання для початківців»!

Розділ перший
МАРНІ

Патрик запізнюється на вечерю, але мене це влаштовує, бо з’являється кілька зайвих хвилин, щоб посидіти наодинці за нашим улюбленим столиком у дальньому кутку «Лямонт», посмакувати мерло й підготуватися до важливої розмови.

Ми з Патриком разом близько чотирьох років, і я можу поговорити з ним про геть усе на світі, але це – це одне з тих доленосних рішень, що здатні перевернути життя з ніг на голову. Хоча, враховуючи те, що Патрику вже довелося пережити стільки доленосних митей, аж вистачить на наступні сто років, мені здається, він радше волів би зберегти статус-кво на кілька десятиліть.

Але… я не можу, і край.

Відпиваю вино й заплющую очі. Сьогодні навіть із квіткової крамниці вийшла раніше, щоб як слід все продумати. На щастя, це Бруклін, тож люди у підземці не помітили, як я репетирувала вголос майбутню промову, перераховуючи на пальцях аргументи.

От що поки придумала. «Патрику, – звернуся я до нього. – Я люблю тебе понад усе на світі. Ти моє кохання. Ти тісто, з якого спечені найсмачніші млинці, солодка кремова начинка печива “Орео”, мелодія моєї найулюбле ні шої пісні; ти усі мої найпотаємніші мрії та бажання».

Перебір? Відверто кажучи, згодна, проте, якщо вимовити «усі мої найпотаємніші мрії та бажання» з правильною інтонацією, це може прозвучати навіть поетично. Якщо пощастить, Патрик розсміється, а коли він сміятиметься, я сміло зможу викласти йому геть усе. Потім лиш доведеться чекати на «так» чи «ні».

«Патрику, “так” чи “ні”? – спитаю його я. – Любий, думай стільки, скільки знадобиться, але прошу тебе, пам’ятай, мені вже тридцять три й стукіт, який ти зараз чуєш, – це б’ється моє серце».

* * *

«Марні, заради всього святого, зберися».

Я всміхаюся, почувши в голові знайомий голос. Це Блікс, точніше не зовсім вона, бо Блікс померла, але якби вона була тут, сказала б саме це. Мені навіть здається, якщо примружитися, цієї ж миті побачу її за столи ком навпроти – весела й життєрадісна, у яскравому шарфі й намисті, довгій спідниці й зі скуйовдженим, наче в Ейнштейна, волоссям, що стирчить навсібіч, вона хитає головою та наказує негайно заспокоїтися.

«Розслабся! Ти можеш бодай раз у житті довіритися клятому Всесвітові?»

Блікс завжди невпинно товкмачила про закони Всесвіту, й, коли вже відверто, то саме завдяки їй та тому її Всесвіту я опинилася тут. Вона була неймовірною дивачкою, яка зналася на сватанні, а щойно мене зустрівши, відразу збагнула, що я також природжена сваха і що нам з Патриком судилося бути разом. (Дарма, що тоді я була заручена з її двоюрідним онуком. Блікс і Всесвіт знали: ті стосунки приречені.)

Спершу я їй не повірила. Власне, я була приголомшена, коли невдовзі після смерті Блікс дізналася, що вона залишила мені свій будинок у Брукліні, вирішивши, що я, Марні «Недоладна» Макґров, мушу топтати її стежку: стати свахою та взятися до її незакінчених проєктів, ще й на додачу піклуватися про милих невдах, якими вона опікувалася.

Я не мала наміру долучатися до цього божевілля. Тоді я вже розлучилася з її двоюрідним внуком Ноа і, понівечена й розтоптана життям, повернулася в батьківський дім у Флориді. Після кількох місяців досить рівних стосунків з колишнім хлопцем зі старшої школи погодилася вийти за нього заміж. Стати свахою не входило в мої плани, та ще й де, у Брукліні? Агов, це ж жарт, згодні? Тож я приїхала сюди з наміром продати майно й повернутися додому… але так сталося, що на цокольному поверсі будинку Блікс мешкав Патрик.

Зрештою Патрик виявився… моєю справжньою домівкою.

Гаразд, якщо бути відвертою, це не той чоловік, якого я сама собі обрала б. Саме тоді дізналася, що любов приходить геть не такою, як ми її собі малюємо. Патрик – відлюдькуватий і нетовариський, тож я завжди вигадую плани, як не почуватися самотньою. Але він кмітливий і веселий, ба навіть дещо божевільний, але в гарному значенні цього слова. Він знає, як полагодити опалення в оселі та завжди вміє дібрати слушні слова, коли я знесилена й засмучена. Патрик пече найсмачніші пироги, і він єдиний серед усіх моїх знайомих, хто любить обговорювати міжнародні новини, лежачи у ванній; а ще він дозволяє мені з’їдати кремову начинку в його печиві. Попри всі мої скиглення та невдалі спроби притерпітися до життя у великому місті, він від самого початку допомагав мені та розважав як міг. Я покохала його, гадки не маючи, що здатна бодай колись когось так любити.